Блог вчителя української мови та літератури Бичок Людмили Володимирівни: 11 клас

30.01.23р.

Українська література

Тема: Борис Олійник. Огляд життя і творчості."Вибір", "Пісня про матір"

Життєвий шлях поета

22 жовтня 1935 - Народився в селі Зачепилівка Новосанжарського району на Полтавщині.

1953 - Закінчив десятирічку. Друкуватися почав ще в школі.

1953-1958 - Навчався на факультеті журналістики Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Став переможцем Всеукраїнського поетичного конкурсу.

1959 - Збірка нарисів «За Сіверським Дінцем»

1959-1970 - Очолював парторганізацію СП України і пишається тим, що за ці роки ніхто з його колег-письменників не був виключений з її лав і тим паче посаджений за ґрати.

Збірки поезій: «Б'ють у крицю ковалі»(1962),«Двадцятий вал»(1962),«Вибір»(1964), «Гонг»(1965), «Поезії»(1965), «Коло»(1968).

Травнь-червень 1986 - Одним з перших побував у Чорнобилі, в зоні, звідки вів репортажі на ЦТ СРСР і України. Того ж року виступив зі статтею в «Литературной газете» (Москва), «Випробування Чорнобилем», в якій викрив злочинну діяльність тимчасовців.

Липень 1988 - на XIX конференції КПРС в Москві Борис Олійник, зупинившись на сталінському терорі 1937 року, цілком неочікувано для присутніх завершив цю тему так: «А оскільки в нашій республіці гоніння почалися задовго до 1937-го, треба з'ясувати ще й причини голоду 1933-го, який позбавив життя мільйони українців, назвати поіменно тих, із чиєї вини сталася ця трагедія». Поема «Сім». 1989 - «Поворотній круг»

1993 - Книга «Відступник, або Два роки в Кремлі»

1995 - Поетична збірка «Шлях»

2000 - Поетична збірка «Таємна вечеря»

2001 - Поетична збірка «Знак»

2007 - Поетична збірка «У замкненому колі. Із окупаційного зошита»

15 жовтня 2009 - Удостоєний звання «Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка»

30 січня 2012 - Національною Академією наук України висунений кандидатом на здобуття "Нобелівської премії"

Помер 30 квітня 2017 року о 11 годині 45 хвилин на 82-му році життя після важкої і тривалої хвороби у Національному Інституті хірургії та трансплантології

ім. О. О. Шалімова НАМН України.

Аналіз поезій «Вибір»

Виразне читання поезії

ВИБІР
Над штормом, над шабельним зблиском,
Над леготом теплим в житах
Гойдається вічна колиска
Маятником Життя.

Життю — ні кінця ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь — лебеді від’ячали,
Комусь — ще сурмлять журавлі.

Один передбачливо очі
Прикрив ще за крок від межі,
Ввійшовши клітиною ночі
Тихенько: чи жив, чи й не жив?

А інший — на кроки не міряв:
Летів, і гримів, і... згорів,
І люди відкрили в сузір’ях
Зіницю нової зорі.

Коли б загадали: — Хочеш,
Одне лише слово твоє —
І вища — лаврова! — почесть
Чоло твоє обів’є,—

Я б вибрав найвищу почесть:
У чистім і чеснім бою
На чорному мармурі ночі
Зорю записати свою!

Аналіз поезії:

Тема: розповідь про різноманітний вибір людини у своєму житті.

Ідея: возвеличення прагнення кожної людини мати свій життєвий вибір.

Основна думка: Я б вибрав найвищу почесть:

У чистім полі і чеснім бою

На чорному мармурі ночі

Зорю записати свою!

Жанр: громадянська лірика.

Художні засоби

Метафори: гойдається… маятником Життя», «сурмлять журавлі», «люди відкрили …зіницю нової зорі».

Антитеза: «На чорному мармурі ночі Зорю записати свою!».

Епітети: «чистий бій», «теплий легіт», «вічна колиска».

Риторичне запитання: «Тихенько: чи жив, чи й не жив?»

Риторичний оклик: «Зорю записати свою!»

2.2. «Пісня про матір»

Теорія літератури

Балада — це ліро-епічний твір про якусь незвичайну, драматичну подію. Виникла у фольклорі, за часів романтизму упевнено утвердилась у системі літературних жанрів.

Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко —
і тихо пішла за межу.
— Куди ж це ви, мамо?! —
сполохано кинулись діти,
— Куди ви, бабусю? —
онуки біжать до воріт.
— Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
— Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
— А хто нас, бабусю,
у сон поведе по казках?
— А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
і золото на колосках.
— Не треба нам райдуг,
не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим
усю вашу вічну роботу,-
Лишайтесь, матусю.
Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
красива і сива, як доля,
Махнула рукою —
злетіли увись рушники.
"Лишайтесь щасливі",-
і стала замисленим полем
На цілу планету,
на всі покоління й віки.

Аналіз поезії:

Тема: розповідь про матір, яка все життя працювала і виховувала своїх дітей .

Ідея: возвеличення образу матері, приклад шанобливого ставлення дітей до своїх матерів, виховання почуття обов'язку і відповідальності перед рідними.

Жанр: філософська лірика. Твір змушує нас замислитися і поміркувати над багатьма питаннями життя.

Проблематика: це відношення поета до матері, яке є віддзеркаленням його ставлення до Батьківщини.

Домашнє завдання:напишіть есе, епіграфом до якого можна взяти рядки з поезіїї Б. Олійника:

Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть.

30.01.23р.

Українська мова

Тема:Зображувально-виражальні засоби синтаксису: синтаксичний паралелізм; риторичне питання, звертання; повторювані сполучники

Робота зі словником

Художні засоби (зображально-виражальні) — сукупність прийомів, способів діяльності письменника, за допомогою яких він досягає мети — творить художньо-естетичну вартість (зі словника).

Риторичні питання комунікативно не зорієнтовані на відповідь. Вони виконують функцію стилістично яскравого образного засобу мовлення. Це риторична фігура у вигляді запитання, яке не потребує відповіді: відповідь або закладено в ньому самому, або вона вже відома слухачам.

Завдання:

Прочитайте виразно вірш. Визначте основну думку. Над чим авторка змушує замислитися? Назвіть використані в тексті риторичні фігури.

Скільки коштують хмари в євро, доларах, кронах?

Поцілунок дитини, рученята в долонях?

Ніжний матері погляд і обійми коханого?

Як багато у світі в грошах непізнанного…

Скільки вартує Слово, молитовне, до Бога?

Квіт духмяної вишні, що росте край дороги?

Скільки вартує Сонце – коло див золотисте?

Небо синє? Багряне? А замріяно чисте?

Скільки коштує доля в діамантах, сапфірах?

Скільки коштує пісня білокрила на лірах?

Почуття світосяйні: Щира Вдячність? Пробачення?

Як багато чого у грошах не побачено…

М. Дем’янюк

Риторичне звертання – риторична фігура, яка полягає в тому, що висловлення адресується не конкретній особі, а всім особам узагалі, відсутній особі, явищам природи, абстрактним поняттям.

Практичне завдання творчого характеру

Подані слова введіть у складені вами речення так, щоб в одних вони були підметами, а в інших — звертаннями. Уведіть у речення, де це можливо, частку о. Яку роль виконує частка о при звертанні?

Батько, Україна, моя гімназія (моя школа), сучасник, рідне місто.

1 група. Прочитайте речення. Укажіть повторювані сполучники, розставте розділові знаки.

1. Відтоді для мене уже не існувало ані цих могутніх дерев ані лісу ані поля ані всього того, без чого немає ані землі ані сині небесної ані самого життя.

2. Чи то праця задавила молодую силу чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила.

3. Ні людей ні хат не було але смужечка синього диму снувалася поміж деревами.

Наведіть приклад простого речення, у якому повторювані сполучники поєдують однорідні члени речення.

2 група Прочитайте речення. Укажіть повторювані сполучники, розставте розділові знаки.

1. Степан як з ніг не зіб'ється то показує де що брати то висилає хлопчиків по черзі бігать за хутір і виглядати чи не видно од шляху легкової машини то ходить навколо столів і... вже вкотре підраховує скільки людей уміститься.

2. Місяць дивиться на дівчину і не то хмуриться не то посміхається їй.

Наведіть приклад складносурядного речення, у якому повторювані сполучники поєдують частини складного речення.

Домашнє завдання (за рівнями)

- Зробити опорний конспект із теми уроку.

- Виконати тести «Зображувально-виражальні засоби синтаксису».

- Скласти короткий вірш, використовуючи художні засоби.

31.01.23р.

Українська мова

Тема:Електронне листування, його етикет" для проведення уроку розвитку мовлення

Домашнє завдання:

Використовуючи довідкову літературу, дослідіть історію виникнення смс. Підготуйте статтю до місцевої газети за результатами дослідження. Назву статті сформулюйте самостійно.

01.02.23р.

Українська література

Тема:Григір Тютюнник.Основні відомості про життєвий шлях і творчу долю митця

Домашнє завдання:

Дати відповіді на питання:
2 Чим зумовлено те, що з Полтавщини Григір переїздить на Донбас?
3 Батька Григора Тютюнника заарештували в ніч із 29 на 30 листопада 1937 р. Схарактеризуйте цей
   рік в історії українського суспільства.
4 Яке місце посідає письменник у суспільному й літературному житті 1960-х рр.?
   Якими були стосунки братів Тютюнників?
6 Як сталося, що Григір Тютюнник починав писати російською? Кому належать слова, звернені до
митця: «Як же ти писатимеш про українців не їхньою мовою, як виразиш їхню душу не через їхню
мову»?
  Що, на вашу думку, стало причиною самогубства Григора Тютюнника? До кого він звертається
у своїй передсмертній записці?
(Високий рівень)Створіть проект «Два рідні брати Григорії Тютюнники: краса істинного голосу крові».
2 Що поєднувало Григора Тютюнника та Василя Шукшина?

02.02.23р.

Українська мова

Тема: Пунктуаційні норми

1. Домашнє завдання(на вибір)

1.Запишіть речення, дотримуючись правил орфографії та розставляючи, де потрібно, розділові знаки.

1. Заплаче п(о/а)кличе і слуха в очах і блага(н/нн) я і гнів. 2. Краса душі краса любові (най)вища на землі краса. 3. Тремтять од натуги коліна а очі жарини у млі. 4. Дзвін шабель пісні п(о/а)ходи воля сок(о/а)лина тихі зорі ясні води моя (У/у)країна. 5. На з(е/и)лені гори на бл(о/а)китні хвилі ой л(е/и)тіте мрії птиці срібнокрилі. 6. Ти квітка у любові в ненав(и/е)сті ти штик. 7. Батьк(і/е)вщини молодість молодість моя. 8. (Не) шуміть ви осокори щоб синок вас (не)почув довго бігав він (на)дворі натомився і заснув. 9. Любіть Україну як сонце любіть як вітер і трави і води (в)годину (щ/сч)ас(т)ливу і в радості мить любіть (у)годину н(и/е)годи.

2. Перетворіть кожну групу речень на одне просте з відокремленими членами. Запишіть складені речення.

1. В білім мареві віти берез. Розгулялись сніжинки без краю. 2. Я одірваний. Чогось я хочу. Загубив когось я у руді. 3. Твої губи – розтулена рана. Ми хотіли й не знали чого. 4. Серце тремтить і зітхає дзвонами кайла і плит. В ньому прокольні безкраї рве без жалю динаміт. 5. Хтось застромив у серце шило в чеканні марному весни. В саду розкішному лишились одні пеньки і бур’яни. 6. І розцвіли старі пеньки. І бур’яни травою стали. 7. Підійду до ганку. Я повний дивних дум. І замовкне явора переливний шум. 8. Пам’ятаю. Вишні доспівали. Наливались сонцем у саду. 9. В твоїм серці нічого немає. Ти давно одружилась з другим.

3. Запишіть добираючи з дужок слова, які найбільше відповідають контексту, та розставляючи, де потрібно, розділові знаки.

1. На зелених горах гордий Київ розцвів, (як/ніби) лицар у панцир закутий. 2. Так збільшення в Полтавській області (загальної кількості/загального числа) проатестованих викладачів (значно/набагато) (покращило/поліпшило) якість самостійної роботи (фахівців/спеціалістів) закладів освіти (зокрема завідувачів дошкільних закладів/ завідуючих дошкільних закладів). 3. Держава (на його думку/ на його погляд) повинна зафіксувати ціни на інсулін створити реєстр хворих на цукровий діабет та закріпити кожного пацієнта за відповідною аптечною мережею. 4. Необхідно проаналізувати ефективність виконання попередньої програми визначити (доцільність/доречність) впровадження в дію нової (можливо/може/можна) продовжити дію вже наявної після внесення змін. 5. (Летить/мчить) грузовик і (мотається/коливається) місяць у небі. 6. Емоції, (сприйняття/сприймання) світу через них і передача читачеві цього (сприйняття/сприймання) – такий секрет сосюринського (ої) (ліризму/лірики).

02.02.23р.

Українська література

Тема: Оповідання "Три зозулі з поклоном"."Вічна" тема любовного трикутника в новітній інтерпретації

Тема: Складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання.

Ідея: Возвеличення любові як найвищої духовної цінності, яка піднімає людину над буденністю, очищає її душу.

Провідні мотиви твору “Три зозулі з поклоном” – «Сила кохання», «протистояння влади й людини», «філософія життя», «усепрощення», «романтики й прагматики».

Головні герої:

студент – є оповідачем у творі. Про самостійність та відповідальність студента свідить його заувага про новий дешевий костюм.

його мати Софія,

чоловік Софії – Михайло. Характер Михайла найглибшерозкривається в його останньому листі. (“ставний такий, смуглий, очі так і печуть чорнющі”)

поштар дядько Левко. (“худющий, гостро підняте вгору плече”)

Марфа – нещасна жінка, яка все життя кохала Михайла, відчувала день коли від нього приходили листи. Але заміжня була за Карпом. “Волосся сяяло проти сонця золотом, тепер не сяє…”

чоловік Марфи – Карпо. (“товстопикий був, товстоногий, рудий”)

Сюжет “Три зозулі з поклоном”

· Софія розповідає своєму синові історію кохання, пов’язану з його батьком.

· Марфа Яркова кохає набагато старшого від себе Михайла, в якого є своя сім’я.

· Страждання Марфи посилюються тим, що живе з чоловіком, якого не любить.

· Михайла заслано до Сибіру, щомісяця він пише листи своїй дружині Софії.

· Прихід листів душею відчуває Марфа і щоразу чекає листоношу, який потай дозволяє пригорнути їх до грудей.

· Софія знає про цю любов , проте не сердиться, а навпаки, розуміє і співчуває.

Три долі –Марфи, Михайла та Софії – пов’язані тугою і стражданням та освячені любов’ю «всевишньою».

Замаскована проблема репресій у радянські часи стає помітною з скупих відомостей про Сибір.

Композиція твору “Три зозулі з поклоном”

Композиційною особливістю твору є обрамлення. Також у композиціє твору є такі особливості: наявність діалогів, розповідь від першої особи, листа як форми оповіді.

Також твір має елемент притчевості (прихований висновок – любов, послана вищою силою, не осуджується)

експозиція – студент повертається з міста в новому костюмі. Його проводжає поглядом Марфа Яркова

зав’язка – мати розповідає, що Марфа любила його батька Михайлай завжди відчувала прихід листів від нього із заслання, поштар дозволяв їй потримати ці листи;

кульмінація – в останньому листі з каторги Михайло жаліється Софії, що десь поряд із ним ходить Марфина душа, не даючи йому спокою, і просить дружину передати їй від нього «три зозулі з поклоном», які «чи перелетять через Сибір неісходиму»

Розв’язка — син питає себе «Як вони чули одне одного — Марфа і тато?», «Чому вони не одружилися, так одне одного чуючи?», на що чує відповідь великої «татової» сосни: «Тоді не було б тебе».

Образи та символи “Три зозулі з поклоном”

Центральним образом твору є любов.

Образи:

людей: оповідач (Я) — син Михайла й Софії, студент; Михайло — репресований чоловік Софії; Софія — дружина Михайла, мати оповідача; Марфа Яркова — дружина; Карпо Ярков — приземлений чоловік Марфи; дядько Левко — поштар;

природи: зозуля (образ зозулі уособлює у творі самотність); сосна (уособлює рідну домівку; плинність часу, спогад про батька)

предметів і явищ: піджак, лист, сон.

Три зозулі – любовний трикутник, три долі.

Символи:

«Три зозулі з поклоном» – символ самотності; традиційна народна формула-прохання не любити;

сосна, посаджена Михайлом на піску біля дому (символ самотності й водночас для тих, хто любив (син, Марфа, Софія) Михайла, — пам’ять про нього; для односельців — спогад про загублене життя; для самого Михайла — символ рідного дому);

піджак (символ радянської бідності);

Сибір неісходима (символ-перегук із творами Тараса Шевченка).

“Три зозулі з поклоном” художні засоби

Автор використовує різні художні засоби, щоб передати портрет героїв, їх почуття. Це і епітети, і порівняння, і геперболи, і метафори, і інверсія. Наприклад:

“Три зозулі з поклоном” історія написання

Новела «Три зозулі з поклоном» чи не найглибше з усіх творів віддзеркалює внутрішній світ Григора Тютюнника, його світобачення. Підсвідомо до її написання він прямував усе своє життя. А поштовхом стала незначна подія: у 1976 р. до Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист, який виконував народні пісні. Особливо вразила письменника «Летіла зозуля через мою хату…», де йшлося про нещасливе кохання та вічне, непереборне ніким і нічим страждання людини. Ще не стихли звуки бандури, як Григір схопився з місця й побіг у свою кімнату. Так народилася новела «Три зозулі з поклоном» — одна з найчарівніших перлин української літератури XX ст. Безперечно, в її основі автобіографічні моменти. Образ Михайла асоціюється з батьком письменника, свого часу також репресованого. Навіть ім’я не змінено, хоча про самі репресії в новелі не йдеться: в 70-х рр. ці події замовчувалися, були забороненою темою. А образ оповідача, хлопця-студента, нагадує самого автора.

Критика “Три зозулі з поклоном”

У новелі письменникові вдалося втілити в художньому творі безкінечну глибину справжнього кохання й обережне ставлення людей один до одно

Домашнє завдання:

Обов’язкове:

Виписати цитати для характеристики героїв новели «Три зозулі з поклоном».

На вибір:

1. Скласти запитання до тесту за новелою Г.Тютюнника «Три зозулі з поклоном».

2. Написати творчу роботу на одну із тем:

« Авторський ідеал людини в малій прозі Тютюнника.»

«Уроки, дані нам письменником».

«Милосердя і добро – основа всього?»

03.02.23р.

Українська мова

Тема:Складні випадки використання розділових знаків.Тире між підметом і присудком

Тире між підметом і присудком ставиться:

1. Якщо обидва головні члени речення виражені іменниками

або кількісними числівниками у називному відмінку:
Природа — наймудріший співрозмовник, рівного їй нема (Є. Гуцало).

Три рази по три — дев'ять.

2. Якщо підмет і присудок або один із цих членів виражений інфінітивом:

Жити — Вітчизні служити. Завдання молоді — вчитися.

3. Якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або інфінітивом, приєднується до підмета за допомогою слів це (це є), оце, то, ось, (це) значить:
Коровай — то щедрість нив (М. Костін).

4. При підметі, вираженому займенником для смислового та інтонаційного виділення:

Я — небо. Я — полотнище віків (А. Малишко). Це — мій народ (Б. Олійник).

Тире не ставиться, якщо:

1. Підмет чи присудок виражені особовим або питальним займенником:

Він запеклий мисливець (Ю. Збанацький).

2. До складу присудка входять сполучники як, ніби, мов, немов, неначе:

На гіллі рясному цвіт немов сніжинки (В. Сосюра).

3. Перед присудком, вираженим іменником, стоїть частка не:

Серце не камінь.

4. Перед присудком є другорядний член речення, що відноситься до нього:

Хліб усьому голова (Нар. тв.).

5. Присудок виражений прикметником або присвійним займенником:

З усіх утрат втрата часу найтяжча (Г. Сковорода).

Зверни увагу!

Тире між підметом і присудком може як ставитися, так і не ставитися:

Пшениця — руса. Жито — темно-русе(Є. Гуцало).

Я не окраїна, я не руїна, я — Україна, я — Україна! (Т. Домашенко).

Це справжнє чудо. Це — земля(П. Перебийніс).

А тільки Дніпро там — як море (Р. Іваненко).

Тире ставиться за наявності логічно наголошеного присудка чи підмета та паузи між ними.

Домашнє завдання:

Запишіть тільки ті речення, у яких ставиться тире між підметом і присудком.

1. Україна дорога й близька моєму серцю. 2. Я твій, я твій, коханий, рідний краю, в щасливий час і в лютий час біди. 3. У пісні і в труді я частка Батьківщини. 4.У дні погоди і негоди ти весь одна незламна рать. 5. Україна це будови. Це полів стобарвні шати. 7. Україно! Ти моя молитва. 8. Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була. 9. Україна розкішний вінок із рути та барвінку. Україна країна смутку і краси. 10. Ми це народу одвічне лоно, ми океанна вселюдська сім’я. 11. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу це його мова. 12. Мова втілення думки. 13. Мова мамина свята. 14. Народ без мови це обмова, народ без мови не народ.

- Запишіть речення, вставляючи, де потрібно, тире. Свій вибір обґрунтуйте. Підкресліть підмет і присудок.

1. Ми світу молодість, ми правота людини, єдине серце в нас . 2. Уже народ одна суцільна рана. 3. Вона моє щастя, безсмертя моє. 4. Чужа душа то, кажуть, темний ліс. А я скажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа то тихе море сліз. 5. Ти вся любов. Ти чистота, довірливість благословенна. 6. Століття зморшка на чолі Землі.

- Розставте розділові знаки, поясніть пунктограми.

1. Однодумці бажані, опоненти необхідні. 2. Звеличення чужого це приниження свого. 3. Іронія невидимі лапки на словах. 4. Вбите слово... Труни... Відболілі свічі. Стус і Симоненко Український січень! 5. Безхарактерність найгірший характер. 6.Гончареві романи це насамперед пошуки людської свободи. 7. Чим більше у пророка послідовників, тим більша ймовірність, що він лжепророк. 8. Патріот не той, хто вміє виголошувати пишні фрази, а той, хто своєю кропіткою щоденною працею множить багатства рідної землі, прикрашає, перебудовує свою Батьківщину. 9. Життя що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши. 10. Уміти жити оце велике діло. 11. Продовжувати життя це перш за все навчитись його не скорочувати. 12. Це твій перший обов’язок кидатися в бій зі смертю й перемагати її так, як недавно вмів.

03.02.23р.

Українська література

Тема:"Три зозулі з поклоном".Образ любові як втілення високої християнської ціності ,яка вивищує людину над прагматичною буденністю,очищає її душу

Домашнє завдання:

Домашнє завдання.

Обов’язкове:

ü опрацювати матеріал підручника стор. 223-225

Творче:

ü Написати есе (власне висловлювання) на одну із тем:

· «Чи можна вгамувати любов, якщо вона справжня»

· «Милосердя і добро – основа всього?»

13.02.23р.

Українська мова

Тема:Розділові знаки у простих реченнях,ускладнених вставними словами і реченнями

Вставні конструкції (слова, словосполучення та речення) виражають ставлення мовця до сказаного й не несуть нової інформації, а лише певним чином оцінюють або уточнюють основне повідомлення:

Мабуть, цього року поїдемо не до моря, а в Карпати.

Вставні конструкції не є членами речення. На письмі їх відокремлюють комами, а в усному мовленні виокремлюють інтонаційно — відповідними паузами.

За значенням вставні слова і словосполучення поділяються на такі, що:

1	Виражають упевненість, достовірність того, про що говориться в реченні: безумовно, безперечно, без сумніву, очевидно, справді, звичайно, правда, певна річ	Кожному, звичайно, приємно, коли в кімнаті стоять квіти;
2	Виражають непевність, припущення, гаданість повідомлюваного в реченні: мабуть, може, може бути, здається, як видно, вочевидь, сподіваюся.	Молоденькі гіллясті берізки, може, тільки вночі покрились листям (Ю. Збанацький);
3	Виражають радість, задоволення, незадоволення, співчуття, жаль, здивування: на жаль, шкода, на радість, на щастя, на сором, дивна річ, як на біду, як навмисне, як на лихо, чого доброго, хвалити долю, нівроку.	Населення, на диво, зустріло нас привітно (Я. Баш);
4	Вказують на зв’язок висловлюваної думки з попередньою, на послідовність викладу: по-перше, по-друге, нарешті, інакше кажучи, наприклад, однак, навпаки, таким чином, значить, отже, словом, з одного боку, до речі, між іншим, крім того, зокрема, взагалі, зрештою	Тільки в середині червня роботи, нарешті, були завершені
5	Вказують на джерело повідомлення: з точки зору, на мій погляд, на думку, за повідомленням, як кажуть, як відомо, як зазначено, по-моєму, по-твоєму, по-вашому.	Сміх, кажуть, віку додає (Ю. Збанацький)
6	активізують увагу слухача або читача: знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте, чуєте, бачите, погодьтесь, майте на увазі, даруйте на слові, між нами кажучи	Але доля звела нас дуже близько і, повірте, здружила (Ю. Збанацький).

Вставними можуть бути речення означено-особові (це добре знаю, думаю, як бачите, дозволю собі сказати, нагадаю ще раз), неозначено-особові (як про це кажуть, як про це думають), безособові (нам думається, треба сказати).

Вставні слова, словосполучення і речення найчастіше відокремлюються комами: Перші олімпійські ігри, за народними переказами, відбулися 776 року до нашої ери (З журн.)

Вставні слова і речення, що виражають додаткові повідомлення чи побіжні зауваження, виділяються дужками або, рідше, тире. Стоять вони або в середині речення, або в кінці:

У всьому світі (не секрет!) зростає наш авторитет (С. Олійник);

Ще недавно у віконце кожен день дивилось сонце, а тепер – пора настала – хуртовина загуляла (Янка Купала).

Тільки вставними бувають: по-перше, по-друге, мабуть, щоправда, а втім, отже.

Ніколи не бувають вставними словами і не виділяються комами: ніби, нібито, мовбито, наче, неначе (складні сполучники), все-таки, навіть, майже, адже, якби, от, принаймні, при тому, при цьому, тим часом, до того ж, приблизно, буквально, якраз, між тим, за традицією, у кінцевому підсумку (а не рахунку), як-не-як тощо.

Не треба відокремлювати члени речення, співзвучні зі вставними словами.
Порівняйте: Не сподівайся на щастя, перебуваючи в рабстві.
На щастя, ми маємо вибір.

Домашнє завдання (на вибір)

Відновіть деформований зміст виловлювання, уставивши в нього найбільш вдалі вставні конструкції з дужок. Поясніть свій вибір.

1. Учених дуже цікавить, чому немає гранітної оболонки на дні океанів.

2. (Може, можливо, мабуть) вона була розірвана у ті часи, коли величезний праматерик, з якого утворилися всі сучасні материки, розповзався по поверхні Землі.

3. А (може, можливо, мабуть), (як уважають деякі дослідники, на думку деяких дослідників, як думають деякі дослідники, як здається деяким дослідникам), якимсь небесним тілом, силами тяжіння від Землі було відірвано чималий шмат її поверхні й з нього утворився супутник Землі Місяць?

4. (Може, можливо, мабуть), були й інші якісь причини. (Так чи інакше, інакше кажучи, іншими словами), гранітної оболонки на дні океанів немає.

5. Тут лежать, (може, можливо, мабуть), базальти.

Тестові завдання

1.Вставне слово є в реченні

А Чужі недоліки видно краще.

Б Із пагорба видно чудові сільські краєвиди.

В Сьогодні видно не наш день.

Г Сьогодні видно вашу роботу.

2. Вставного слова НЕМА в реченні

А Очевидно ми прийшли занадто швидко.

Б Очевидно – вставне слово.

В Було очевидно кого відберуть у десятку кращих спортсменів року.

Г Очевидно й неймовірно – однорідні члени речення.

3.НЕМАЄ вставленої конструкції в реченні (розділові знаки опущено)

А Коні були завжди тільки кіньми натомість люди як відомо стають усім на світі.

Б І коли наші руки зустрічаються вічна історія із цими руками Клавдія Петрівна втрачає свідомість.

В У травні каштани як я люблю цю пору вибухають білими салютами.

Г Вузенький хідник витканий зі смужок різнокольорового ганчір'я хтось розкинув його сушитися уздовж парканчика теж був раритетним.

4.Правильно поставлено розділові знаки в реченні

А Кожен має посадити в житті, принаймні, одне дерево.

Б Товариш, видно: не зрозумів жарту.

В Горе, кажуть, за горе чіпляється.

Г Моє серце мабуть болітиме, як не стрінемось ми в житті.

5.Пунктуаційну помилку допущено в реченні

А Кажуть, карлики так дрібніють, що непомітно можуть залізти в душу.

Б А мої друзяки, чесно кажучи, не з хороброго десятка.

В Народу були зав'язані очі, а він, проте, повертав обличчя туди де рокотали грізні струни Тараса Шевченка.

Г Мар'яна невдоволено хитнула головою, проте, взяла зі столу сорочку.

6.НІКОЛИ не буває вставним слово

А уявіть

Б принаймні

В можливо

Г без сумніву

7.Звертанням ускладнено речення (розділові знаки опущено)

А Гетьте думи ви хмари осінні!

Б Ви знаєте як сплять старі гаї?

В Чому уста твої німі?

Г Ти не дивись що буде там чи забуття чи зрада…

8.Поширеним звертанням ускладнено речення (розділові знаки опущено)

А Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом у тузі.

Б Тебе я земле всю сходив до краю.

В Нікому солодкі мої не дано пізнати до кінця істину.

Г Нехай гнеться лоза а ти дубе кріпись.

9. Двома звертаннями ускладнено речення (розділові знаки опущено)

А Я люблю тебе поле твої пахощі й цвіт.

Б Рідна мати моя ти ночей не доспала і водила мене у поля край села.

В Через тумани лихі через великеє горе ти світиш мені моя зоре.

Г Припливайте до колиски лебеді як мрії опустіться тихі зорі синові під вії.

10. Правильно поставлено розділові знаки в реченні

А О, Борисфене, батьку наш і друже, біля твоїх родючих берегів ти нас з'єднав в часи прадавніх зрушень.

Б О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз – ще й тлінно.

В Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

Г Ех доле моя, не лякай мене!

Творча робота

Напишіть вільне есе «Ця музика спонукає до думок», використовуючи в реченнях вставні слова, звертання.

14.02.23р.

Українська мова

Тема:Контрольна робота

Виконати роботу за посиланням:

https://naurok.com.ua/test/kontrolna-robota-sintaksis-ta-punktuaciya-1550229.html

15.02.23р.

Українська література

Тема:Історичний роман у віршах"Маруся Чурай"

Роман "Маруся Чурай" -- історія та людські долі. Він є незвичайним твором і за формою, і за змістом. За формою -- в українськії та й світовій літературі не так вже й багато романів у віршах. А за змістом - бо історичні події, якими б важливими вони не були, сприймаються читачем лише як тло, на якому розгортаються справжні людські драми, вирують пристрасті та почуття. В усій цій картині, попри зміни місця дії та дійових осіб від епізоду.до епізоду, залишається незмінним одне -- щирість, невигаданість того, що відчувають та роблять герої, життєвість та глибина почуттів.

Україні таланить на великих жінок. Три століття віддаляють Марусю Чурай від поетеси Ліни Костенко. Але скільки спільного мають ці незвичайні жінки, ці беззахисні і беззбройні пророки нашого багатостраждального народу, слово яких було «духовним мечем». І ось ожила легендарна дівчина на сторінках історичного роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Василівни Костенко, який побачив світ у 1979 р. Вихід цього твору став справжньою подією в нашій літературі. Люди, які двох слів не могли зв’язати рідною мовою — нещасні жертви свого часу — шукали, діставали, читали й перечитували «Марусю Чурай». Приміром, у далекому Казахстані українці від руки переписували роман.

Історично-фольклорна основа твору
Маруся Чурай — напівлегендарна народна поетеса-піснярка. За переказами, народилася близько 1625 р. в Полтаві в родині козака Гордія Чурая. Через вільнолюбну, горду натуру батько мусив тікати на Січ, брав участь у багатьох протипольських повстаннях. Якось у бою потрапив у полон і був страчений. Вважається народним героєм, оспіваний у думі.
Маруся виростала з матір’ю, їх обох шанували в Полтаві — через славного батька, а також завдяки Марусиному дару складати й співати чудові пісні.
Вважають, їй належать такі відомі пісні, як «Засвіт встали козаченьки», «Летить галка через балку», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю», «Ой Боже ж мій, Боже, милий покидає», «На городі верба рясна», «В кінці греблі шумлять верби» та ін.

Поштовхом до написання роману стала одна з пісень Марусі Чурай — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», за основу якої взято традиційну фольклорно-романтичну колізію: любов — зрада — помста.

16.02.23р.

Українська мова

Тема:Асимілятивні,дисимілятивні процеси

Уподібнення (латинський термін — асиміляція) — це зміни голосних або приголосних під впливом попереднього звука на наступний чи наступного на попередній. Наприклад: у слові [проз'ба] (просьба) глухий [с'] перед дзвінким [б] одзвінчується, перетворюючись на дзвінкий [з']; у слові [н'іхт'і] (нігті) дзвінкий [г] перед глухим [т] оглушується, переходячи в [х]; у слові [куз'н'а] (кузня) твердий [з] перед м’яким [н'] пом’якшується. Протилежним за наслідком є фонетичне явище, яке називається дисиміляцією — розподібнення, коли при взаємодії звуків однієї групи один із них втрачає яку-небудь спільну ознаку. Наприклад, слово кращий утворилося так: [красший] - [крашший] - [крашчий].

Протилежним за наслідком є фонетичне явище, яке називається дисиміляцією, коли при взаємодії однакових звуків один із них втрачає які-небудь спільні ознаки.

Асиміляція в сучасній українській мові буває:

а) за дзвінкістю і глухістю приголосних;

б) за місцем і способом творення;

в) за м’якістю і твердістю вимови.

Асиміляція в групах приголосних за дзвінкістю і глухістю, тобто за участю голосу в їх творенні, полягає в тому, що дзвінкі приголосні перед глухими, уподібнюючись їм, втрачають голос і вимовляються як глухі, а глухі перед дзвінкими вимовляються дзвінко. Найважливіші наслідки такої асиміляції:

а) префікс (і прийменник) з у позиції перед кореневим глухим приголосним звичайно асимілюється з цим приголосним і змінюється на с: зписати — списати, з хати — с хати.

б) глухі приголосні майже послідовно асимілюються наступними шумними дзвінкими: боротьба, молотьба, просьба, вокзал (вимовляється бород'ба, молод'ба, проз'ба, воґзал).

Асиміляція в групах приголосних за місцем і способом творення дає такі найголовніші наслідки:

а) зубні приголосні перед шиплячими змінюються на шиплячі:

с + ш — шш: принісши — принішши; з + ш — жш — шш:без шуму — беижшуму — беишшуму; з + ж — жж: зжити —жжити тощо.

б) шиплячі перед зубними змінюються на зубні: ш + с' — с'с': купаjешся — купаjес'с'а; ч + с — ц'с': не мучс'а — не муц'с'а.

в) проривний т перед ч і ш змінюється на шиплячий: т + ч — чч: закві'тчати — закві'ччати.

г) проривний т перед ц змінюється на ц: коритце — корицце.

Наслідком асиміляції є пом’якшення д, т, з, дз, с, ц, н, л у позиції перед іншим наступним пом’якшеним приголосним:д'н'і, ц'в'ах.

Дисиміляція, або розподібнення, спостерігається в фонетичній

системі української мови значно рідше, ніж асиміляція. Найголовніші наслідки її такі:

1) зміна приголосних кт на хт: къто — кто — хто. Приголосні к і т проривні. Внаслідок розподібнення звук к змінився на фрикативний х, отже, спільна ознака в творенні цих звуків зникла.

2) зміна чн на шн, що характерна для ряду давніх слів української мови: рушник, рушниця, мірошник, соняшник, сердешний. Розподібнившись із наступним н, звук ч втратив у цьому звукосполученні елемент проривності.

Домашнє завдання:

1.Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Визначте асиміляцію звуків за дзвінкістю/глухістю.

Косьба, молотьба, просьба, анекдот, з саду, кігті, з поля, з коня, з хати, списати, безхмарний, скинути, вокзал, надкусити.

2. У поданих словах з'ясуйте вияв фонеми [з]. Поясніть причини.

Без чашки, без шуму, з життя, з шапки, з жаху, розцвітати, розписати.

3. Знайдіть у поданих словах асиміляцію звуків за місцем і способом творення. Запишіть слова фонетичною транскрипцією.

Журишся, Вітчизна, піщаний, Донеччина, здається, з жалем, з сумом, з честю, з чаєм, котишся, змагається, піщаний.

4. З наведених рядків у колонки випишіть слова, у яких спостерігається асиміляція: а) за твердістю/м'якістю; б) за дзвінкістю/глухістю; ) за способом творення.

1. І це було, немов колись в дитинстві. Свято. Дзвони. Ніжність відсвіжених водою лиць, розкритих у пташину тишу (І. Жиленко). 2. Минула довга ніч... Любов моя безкрая, Донеччино моя, весни вже час настав (В. Сосюра). 3. Ой зацвіла калинонька у темному лузі, Заквітчалась дівчинонька, а серденько в тузі (Народна творчість).

5. Змініть слова таким чином, щоб у них відбувалася асиміляція за м'якістю. Запишіть слова фонетичною транскрипцією.

Зразок. Столи [столи] — стіл [с’т’іл].

Сонце, весна, злий, розлогий, замислений.

6. У поданих словах знайдіть явище дисиміляції. Складіть з кількома словами текст.

Рушник, рушниця, сердешний, мірошник, соняшник, кращий, срібло, хто.

16.02.23р.

Українська література

Тема:"Маруся Чурай".Центральні проблеми. Значення роману.Пісні Марусі Чурай

17.02.23р.

Українська мова

Тема:Подовження і спрощення у групах приголосних

У випадках словотворення та словозміни в українській мові часто виникає збіг кількох приголосних звуків, що утруднює їх вимову. У процесі мовлення відбувається спрощення, тобто один із приголосних випадає. У переважній більшості слів спрощення приголосних засвідчується орфографією.

У сучасній українській мові спрощення спостерігається в таких групах приголосних:

[ждн - жн]: тиждень - тижня, тижневий;

Іздн - зн]: виїздити - виїзний;

[стн - сн]: честь - чесний, користь - корисний, якість - якісний;

[стл - сл]: щастя - щасливий, стелити - слати;

[скн - сн]: тріск - тріснути, блиск - блиснути;

[зкн - зн]: бризкати - бризнути.

[лни] -[ни]: сонце (давньорус. сьлньце);

[рди]-[ри]: серце (давньорус. сьрдьце);

[сткл] - [скл]: скло (давньорус. стькло).

В окремих словах спрощення відбувається лише в усному мовленні, а на письмі воно не передається: шістнадцять [иґісна'ц':ат'], шістсот [ш'іс:о'т], баластний, контрастний, компостний, аванпостний, форпостний.

Аналогічно не вимовляється приголосний [т] у прикметниках, утворених за допомоги суфікса -ськ-, -ств- від іменників іншомовного походження: студент - студентський, інтелігент - інтелігентський, турист - туристський, агент - агентство.

У словах кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, випускний, хворостняк спрощення не відбувається у вимові й не передається на письмі.

ПОДОВЖЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

В українській мові подовження приголосних відбувається внаслідок:

1) збігу однакових приголосних звуків на межі значущих частин: беззбройний, цінний;
2) фонетичного процесу уподібнення давнього суфіксального [й| до попереднього приголосного, тобто прогресивної асиміляції: життя, ніччю, колосся.

В обох випадках довгі приголосні звуки на письмі позначаються двома однаковими літерами. Тому, пояснюючи подовження, слід розрізняти, коли воно зумовлене збігом однакових звуків, що належать до різних значущих частин слова, а коли це - результат прогресивної асиміляції.

Подвоєння відбувається:

1. За збігу двох однакових приголосних на межі:

а) префікса й кореня: беззмістовний, відданий;
б) кореня і суфікса: корінний, законний, годинник;
в) двох суфіксів: письменник, іменник;
г) основи дієслова минулого часу після с і постфікса -ся: розрісся, піднісся;

ґ) двох частин складноскороченого слова: міськком (міський комітет), військкомат (військовий комісаріат).

2. У наголошених прикметникових суфіксах -енн-, -анн- зі значенням можливості або неможливості дії: непримиренний, мерзенний, невблаганний, недоторканний та в прикметнику старанний з відтінком підсилення.

Примітки:

1. В українській мові, на відміну від російської, подвоєння не відбувається у суфіксах дієприкметників: нагороджений, сказаний, рублений.
2. Подвоєння не відбувається також у прикметниках, утворених від іменників за допомоги суфіксів -ан, -ин, -ін: морквяний, лебединий, чаїний.
3. Немає подвоєння у прикметниках шалений, довгожданий, букввний, потомствений.

У прикметниках на -енн (ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, огненний, священний.

Подвоюються приголосні в словах: бовван, Ганна, лляний, овва, ссати, а також у похідних: бовваніти, Ганнин, виссати, ссавці та ін.

Подовження відбувається:

1. Подовжуються м'які та напівпом'якшені приголосні Ід'], [т']₉ [з'], |с'], [ц'], [л'1, [н'І, [ж⁹], [ч'|, [пГ], що стоять між голосними:

а) у деяких іменниках чоловічого та жіночого роду І відміни: суддя, рілля, стаття (але: статей);
б) в іменниках середнього роду П відміни з кінцевим -а (графічно -я): знання, життя, зілля, читання. Подовження зберігається й у похідних прикметниках: життєвий;
в) в іменниках жіночого роду III відміни в орудному відмінку однини, якщо у називному відмінку основа її закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: молодь -молоддю, мить -миттю, мазь - маззю, вісь - віссю, міць -міццю, сіль - сіллю, тінь - тінню, подорож -подорожжю, ніч - ніччю, розкіш -розкішшю, заповідь - заповіддю, міць - міццю;
г) у деяких прислівниках: навмання, спросоння, зрання, попідтинню, попідвіконню.

2. Подовжується звук /л'У в особових формах дієслова лити та похідних від нього дієсловах: ллю, виллєш, наллю, зілляти.

Примітки:

1. Приголосні [д% [т% [зі, [с% [ц% [л% [н% [яґ], [ч% [ш¹] не подовжуються, якщо вони стоять після приголосного перед голосним: повністю, честю, щастя, радістю.
2. Не подовжуються тверді приголосні, зокрема губні та р: сім'я, любов'ю, матір'ю.

Слід пам'ятати, що подовжуються тільки м'які приголосні звуки, які стоять між голосними.

Домашнє завдання:

Виконати тести за посиланням:

https://vseosvita.ua/test/sproshchennia-v-hrupakh-pryholosnykhpodvoiennia-ta-podovzhennia-pryholosnykh-2704660.html

17.02.23р.

Українська література

Тема:Твір на тему: «Чи можна пробачити зраду?» за твором Ліни Костенко "Маруся Чурай"

ОРІЄНТОВНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ НАПИСАННЯ ВИСЛОВЛЕННЯ

Варіант 1

Як на мене, звичка ділити все на чорне і біле, упадати в крайнощі, категоричність суджень не дають змоги налагодити взаєморозуміння між людьми. Зрозуміло, можна знайти вихід із ситуації, коли людина вчинила неправильно й розуміє свою провину, однак зради, на мою думку, пробачати не можна. По-перше, незважаючи на мотиви, цей страшний гріх завжди є проявом неповаги, егоїзму, він однаково огидний і в стосунках між людьми, і в ставленні до ідеалів, до Батьківщини. Якими б най- прекраснішими намірами не виправдовувався зрадник, насправді він ставить власні інтереси понад усе, не бачить усіх наслідків свого вчинку або їх нехтує. Яскравим прикладом може бути головний герой новели Миколи Хвильового «Я (Романтика)». Він стоїть перед вибором: убити рідну матір і надалі служити революційним ідеалам чи ні. У будь-якому разі це буде зрадою або ідей партії, або ж самого себе. Перетворюючись на фанатичного пса тоталітарної системи, він убиває матір; і навіть те, що він виконував свій революційний обов’язок, його в жодному разі не виправдовує. По-друге, пробачити таку людину — те саме, що й дозволити їй зраджувати знову, заохотити до аналогічних дій. Закономірно, що вона буде здатна вчинити так і наступного разу. Прикладом з історії може бути те, як Юда зрадив Ісуса Христа за тридцять срібняків. Ісус знає, що це станеться, але все одно тримає його біля себе до кінця, виявляючи свою любов. Але, звичайно, Юду це не зупинило. Що мало статися, те сталося. І не було в грішника таких мук сумління, які б свідчили, що ця його зрада остання. Виходячи з наведених аргументів, можна зробити висновок, що виправдовувати зрадника не можна; зневаживши інших, він і сам утрачає довіру до себе. Якщо людина одного разу була здатна на віроломність і продажність, то в подібних ситуаціях учинить так ще не раз.

Варіант 2

Я вважаю, що зрада — це один із найбільших гріхів у взаєминах між людьми. Її причини бувають різними, тому в одних випадках їй немає прощення, а в інших, зважаючи на щире каяття в скоєному, людину можна пробачити. Найбільш руйнівною є зрада, замаскована високими словами, в основі якої — корисливі й егоїстичні інтереси. Вона, як ракова пухлина, поширюється, розростається в паралізованому корупцією суспільному організмі, знищуючи життєздатні сили, — це те, що не може бути виправданим і прощеним. Яскравий приклад — злочин колишнього очільника України Віктора Януковича, який обкрадав і принижував мільйони людей, забираючи останнє у звичайних громадян, торгуючи інтересами України, віддаючи свою державу в пазурі сусіду. Наскільки цинічним і безсовісним треба бути, щоб удавати при цьому, ніби нічого страшного не відбувається! Таким продажним політичним діячам місце на смітнику історії. Буває зрада через незнання чогось, або через слабкість, або через випадковість. Її наслідком е щире розкаяння, але пробачити грішника зможе тільки людина великодушна. Іноді прощають того, кого люблять, сподіваючись знайти втрачене щастя. Та для того, хто зрікся часточки самого себе, переступ не минає безслідно. Прикладом багатогранного художньо-філософського осмислення цієї проблеми можуть бути стосунки Мавки й Лукаша в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Мавка не думає про помсту Килині чи Лукашевій матері, які завадили її щастю, і, маючи можливість покарати, прощає всіх. А от Лукаш навіки втратив те найкраще, що жило в його душі. Отже, зрада буває різною й залежить від різних обставин. Підлих користолюбців не можна прощати. А в особистому житті, оцінюючи ситуацію, кожен має сам вирішувати, чи вірити каяттю того, хто скоїв цей гріх, чи можна йому пробачити, хоча гіркота зради із серця не зникає.

21.02.23р.

Українська мова

Тема:Розвиток мовлення.Художній стиль:призначення,сферавикористання,основні ознаки.

22.02.23р.

Українська література

Тема:Поезія В.Стуса- взірець "стоїчної" поезії у світовій ліриці("Крізь сотні сумнівів я йду до тебе..."."Господи,гніву пречистого")

23.02.23р.

Українська мова

Тема:Ділові папери. Доручення,довіреність,резюме

Довіреність — це документ, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати якісь дії.

Група	Призначення
1. Офіційні: а) разові	На виконання одноразової дії (найчастіше — це отримання товарно-матеріальних цінностей)
б) спеціальні	Надає повноваження службовій особі на здійснення однотипних вчинків: на представництво в органах суду, на здійснення транспортних, господарських і банківських операцій у межах певного періоду часу
в) загальні	Надає право здійснення операцій, пов’язаних з управлінням майном
2. Особисті	Надання повноважень однієї особи іншій (право на одержання заробітної плати, поштового переказу і т. ін.)

Реквізити:

1. Назва підприємства (організації), яка видає довіреність (позначена на бланку або на проставленому штампі зліва вгорі аркуша).

2. Назва виду документа (довіреність).

3. Номер, дата, місце видачі.

4. Посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, якій видається довіреність.

5. Назва підприємства (організації), від якої повинні бути одержані товарно-матеріальні цінності.

6. Номер і дата видачі супровідного документа (наряду, рознарядки тощо).

7. Термін дії доручення.

8. Зразок підпису особи, якій видано довіреність.

9. Назва документа, що посвідчує особу, якій видано довіреність одержувача цінностей (паспорт, посвідчення).

10. Підписи службових осіб, які видали довіреність.

11. Печатка підприємства (організації), що видала довіреність.

Для виконання представницьких функцій надаються такі права: отримувати документи, подавати заяви, вести справи в усіх судових, арбітражних та адміністративних установах з усіма правами, що надані законом позивачеві, відповідачеві і третім особам; укладати всі дозволені законом угоди, одержувати належне довірителю майно, розписуватися й здійснювати всі інші законні дії, пов’язані з виконанням цієї довіреності.

Повноваження з цієї довіреності не можуть бути передані іншим особам. Якщо термін повноваження довіреності не зазначається, довіреність діє упродовж року з дня її підписання. Недатована довіреність не має юридичної сили. Особиста довіреність складається окремими особами.

Обов’язкові реквізити:

1.Назва виду документа (довіреність);

2.Прізвище, ім’я, по батькові особи, що видала довіреність;

3.Прізвище, ім’я, по батькові особи, що їй видана довіреність (довіреної особи);

4.Термін дії документа;

5.Дата складання, підпис особи і довірителя;

6.Засвідчення підпису організацією, де працює, навчається тощо довіритель.

Дослідження-аналіз

4 Розгляньте довіреності. Визначте, яка з них є офіційною, а яка — особистою.

Довіреність № 1

ДОВІРЕНІСТЬ

м. Київ, року сьоме лютого дві тисячі четвертого

Я, Онищук Олександр Павлович, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 27, кв. 4, доручаю громадянці Кирилюк Ніні Степанівні, що мешкає в м. Луцьку по вул. Миру, 14, кв. 8, продати будинок, який є моєю власністю, у с. Боровичі Волинської області, по вул. Лісовій під номером 122 за ціну і на умовах, які будуть доцільні на її розсуд, одержати всі необхідні довідки і документи, подавати від мого імені заяви, підписати договір про купівлю-продаж, одержати належні за проданий будинок гроші, розписатися за мене і виконувати всі дії, пов’язані з виконанням цієї довіреності. 2004 р. ця довіреність засвідчена мною, Павлишиним Г. Т., секретарем виконкому Волинської міської ради народних депутатів.

Довіреність підписано гр. Онищуком Олександром Павловичем у моїй присутності, особа його встановлена, дієздатність перевірена.

Гербова печатка виконкому

Секретар (підпис)

Зареєстровано в реєстрі за № 2718/4

Сплачено державного мита)___________

П. Л. Іваненко

Довіреність № 2

Я, Григоренко Іван Кирилович, доручаю Близнюк Тамарі Степанівні (паспортні дані) одержати в касира управління належну мені зарплату за травень 2004 р.

Довіреність дійсна до 2 жовтня 2004 року.

06.05.2004 р. Григоренко

Підпис інженера Григоренка І. К. засвідчую:

Начальник управління виробничо-технологічної

комплектації (підпис) П. М. Петренко

06.05.2004 р.

Написання довіреності

4 Заповніть формуляр довіреності.

ДОВІРЕНІСТЬ

Місто_____________________________________________________________________________

(дата літерами)

Видана____________________________________________________________________________

(зазначити прізвище, ім’я, по батькові громадянина,

__________________________________________________________________________________

його адресу, посаду)

у тому, що йому доручається представляти інтереси _____________________________________

__________________________________________________________________________________

(назва підприємства, організації)

в державних, кооперативних і громадських установах з усіх питань, пов’язаних з __________________________________________________________________________________

(зазначити питання, з якого здійснюється представництво)

Повноваження і права за цією довіреністю не можуть бути передані іншим юридичним або фізичним особам.

Довіреність видана терміном до «___» __________ 20 __ р.

Зразок підпису __________ _________________ засвідчую.

(підпис)

Керівник __________

Домашнє завдання:

Дооформити документи, знати визначення.

23.02.23р.

Українська література

Тема:Василь Стус" На колимськім морозі калина"," Памяті Алли Горської"

"Пам'яті Алли Горської"

Дата написання: 27 жовтня 1973 року

Тема: Поетична відповідь на вбивство Алли Горської, української журналістки, письменниці та народної депутатки України, яка була засуджена до страти за боротьбу за незалежність України.

Ключові слова: Боротьба, справедливість, жертва, воля, незламність

Основні художні засоби: Метафора, гіпербола, порівняння, анафора, риторичні питання.

Особливості композиції: Вірш складається з трьох частин, кожна з яких закінчується однаковим рядком "Таку вартує наша воля".

Перша частина вірша описує життя і боротьбу Алли Горської, яка була незламною в своїй бажанні бачити Україну вільною та незалежною.

Друга частина - це звернення до народу, в якому поет закликає не забувати жертв та боротьби за свободу.

Третя частина - це поетична реакція на смерть Алли Горської, де Василь Стус знову закликає до боротьби та говорить про незламність духу народу.

Особлива цінність твору полягає в тому, що він висловлює глибоку повагу до жертв боротьби за незалежність та закликає до єдності в боротьбі за правду та справедливість.

24.02.23р.

Українська мова

Тема:Складні випадки наголошення слів

Перелік слів, наголошування яких треба запам'ятати, готуючись до НМТ

А агронОмія, Аркушик, асиметрІя

Б   багаторазОвий, безпринцИпний, бЕшкет, блАговіст, близькИй, болотИстий, борОдавка, босОніж, бурштинОвий, бюлетЕнь

В   вАги (у множині), вантажІвка, вИсіти, вИтрата, вишИваний, вІдгомін, вІдомість (список), відОмість (повідомлення, дані, популярність), вІрші, віршовИй, вітчИм

Г   гальмО, гАльма, глядАч, горошИна, граблІ, гуртОжиток

Д   данИна, дАно, децимЕтр, дЕщиця, джерелО, дичАвіти, добовИй, добУток, довІдник, дОнька, дочкА, дрОва

Е   експЕрт

Є єретИк

Ж жалюзІ

З завчасУ, зАгадка, заіржАвілий, заіржАвіти, закінчИти, зАкладка (у книзі), зАкрутка, замІжня, зАпонка, заробІток, зАставка, зАстібка, застОпорити, звИсока, здАлека, зобразИти, зОзла, зрАння, зрУчний, зубОжіння

І індУстрія

К кАмбала, кИшка, кіломЕтр, кінчИти, кОлесо, кОлія, кОпчений (дієприкметник), копчЕний (прикметник), корИсний, кОсий, котрИй, крицЕвий, крОїти, кропивА, кулінАрія, кУрятина

Л лАте, літОпис, лЮстро

М мАбУть, магістЕрський, мАркетинг, мерЕжа, металУргія, мілімЕтр

Н напІй, нАскрізний, нАчинка, нІздря, новИй

О обіцЯнка, обрАння, обрУч (іменник), одинАдцять, одноразОвий, ознАка, Олень, оптОвий, осетЕр, отАман, Оцет

П павИч, партЕр, пЕкарський, перЕкис, перелЯк, перЕпад, перЕпис, піалА, пІдданий (дієприкметник), піддАний (іменник, істота), пІдлітковий, пізнАння, пітнИй, піцЕрія, пОдруга, пОзначка, пОмилка, помІщик, помОвчати, понЯття, порядкОвий, посерЕдині, привезтИ, прИморозок, прИчіп, прОділ, псевдонІм

Р рАзом, рЕмінь (пояс), рЕшето, рИнковий, рівнИна, роздрібнИй, рОзпірка, руслО

С сантимЕтр, свЕрдло, серЕдина, сЕча, симетрІя, слИна, соломИнка, стовідсОтковий

Т текстовИй, течіЯ, тИгровий, тисОвий, тім’янИй, травестІя, тризУб, тУлуб

У украЇнський, уподОбання, урочИстий, усерЕдині

Ф фартУх, фаховИй, фенОмен, фОльга, фОрзац

Х хАос (у міфології: стихія), хаОс (безлад)

Ц цАрина, цемЕнт, цЕнтнер, ціннИк

Ч чарівнИй, черговИй

Ш шляхопровІд, шовкОвий, шофЕр

Щ щЕлепа, щИпці, щодобовИй

Я ярмаркОвий

24.02.23р.

Українська література

Тема: "Феномен доби сходження на голгофу слави)"(оглядово).василь Стус

27.02.23р.

Українська мова

Тема:Складні випадки правопису м'якого знака й апострофа

Домашнє завдання:

Опрацювати &53,впр 557,562.

(Творче завдання)Напишіть лінгвістичну мініатюру «Лабіринтами апострофа та знака
м’якшення в українській мові».

28.02.23р.

Українська мова

Тема:Написання слів іншомовного походження,написання прізвищ та географічних назв

Домашнє завдання:

Опрацювати &54?впр 566,567,572.

01.03.23р.

Українська література

Тема:Читацький практикум."Листи до матері з неволі" Валерія Марченка."Ключі" до читання епістолярію

Слово вчителя.

Коли йдеться про дисидентів, найчастіше пригадуємо прізвища Івана Світличного, Левка Лук’яненка, В’ячеслава Чорновола, Миколи Руденка, Василя Стуса. Сьогодні, хотілося б згадати про ще одну знакову постать в історії українського правозахисного руху, журналіста, перекладача Валерія Марченка.

2. Прочитайте рецензію до книги В.Марченка "Листи до матері з неволі".

Ця книга дуже схвильовує. Гірка книга журналіста, який мав нещастя народитися у тоталітарній державі. І померти в ній...

Я любив Валерія. Він та Іван Світличний — ближчих не було у мене друзів у таборах. І вже не буде ніколи.

У цій книзі — самий Валерій. Щирий, красивий, іронічний, чарівний європейський інтелігент, любляча життя молода людина. Щасливий і гордий.

Це важко зрозуміти. Але це правда: Валерій був щасливий. Там, у політтаборі, він писав те, що боялися вимовити вголос "на волі". Його штампували з громадських трибун тавром "відступника і буржуазного націоналіста", а він — у таборі став письменником. Українським нерадянським письменником. Не фанатик, не революціонер, не екстреміст, він був такий, як і ви. Лише — кращий.

Він помер. Страшною смертю радянського зека, навіть у передагонійному стані змушеного виконувати обов'язкову "норму виробітку продукції".

Це книга — про всіх нас. Про тих, що сиділи, що садили, про тих, які спостерігали, стоячи осторонь. Адже ми всі пов'язані одним ланцюгом. І однією провиною. А суддя наш — один лише Бог.

Семен Ґлузман

3. Слово вчителя.

4. Перейдіть за покликанням. Прочитайте книгу.

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16729

5. Слово вчителя.

Епістолярний канон у В. Марченка витриманий на всіх рівнях: лаконізм, точність викладу теми, незакучерявлена мова. Наступна думка випливає з попередньої, легко в’яжеться специфічною конструкцією речень, що забезпечує плавний перебіг думки, ніби переливання однієї частини тексту в іншу.

У кожному листі відчувається добра освіта автора, літературний хист, досконале володіння найрізноманітнішими прийомами та засобами вираження, без клішованих формул-запевнень у прихильності та підкреслення дружнього ставлення.

Завдяки масиву листів В. Марченка, писаних у різні часи і до різних кореспондентів, можемо пізнати характер і вдачу їх автора, його творчий потенціал, індивідуальний стиль. Навіть при тому, що вся його кореспондеція перлюструвалася, вона щира, виявляє авторську ретельність у ставленні до епістолярію. Про це, наприклад, свідчить факт в одному з листів до матері: Валерій зізнається, що не все переніс зі свого листа-чернетки.

Листи В. Марченка з неволі як свідки багатьох трагедій і душевних переживань, повертають пам’ять про минуле, через сприйняття роблять реципієнтів учасниками подій, допомагають осмислити час, засвідчують ідіостиль, авторський моральний вибір як митця, журналіста, літератора і громадського діяча.

02.03.23р.

Українська мова

Тема:Розвиток мовлення. Джерела багатства й виразності українського мовлення

Ви вже дорослі, і зовсім небагато часу залишилось до того моменту, коли підете в самостійне життя. І неодмінно задумаєтесь над тим, як зробити це життя гідним і забезпеченим. З цього приводу відомий американський психолог Дейл Карнегі писав, що про людину судять з 4 речей :

- який вона має вигляд ;

- що вона робить ;

- як вона говорить ;

- що вона говорить.

Отже, на 50 % ставлення до людини у світі залежить від її мови.

Священний обов’язок кожного з нас – берегти дорогоцінні якості рідної мови, її запашні, барвисті слова, образи, звороти,шліфувати і збагачувати їх, щоб передати прийдешнім поколінням.

Мовлення – інтелектуальний портрет людини. Не забуваймо про це !

Джерелами багатства й різноманітності мовлення є лексичні, фразеологічні, граматичні, стилістичні ресурси мови.

. Завдяки розвитку економічних і культурних зв’язків України з державами світу лексика збагатилася за рахунок запозичення іншомовних слів.

Встановити українські відповідники до іншомовних слів.

Екстраординарний, адвокат, пролонгація, спам, блокбастер, віза, бізнесмен , понтифік, ОК, міленіум, мер, координувати, лімітувати , репродукувати ,компенсувати, бутерброд , пріоритет, симптом , квантативний, експорт, шеф.

Щоб зробити наше мовлення яскравішим, образнішим, попрацюймо із фразеологічним багатством. Потрібно з’ясувати значення фразеологізмів.

Гра «Передайте одним словом»

1. Кури не клюють.

2. Дурня валяти.

3. Запахло смаленим.

4. Вітер у голові.

5. Сім п’ятниць на тиждень.

6. Допекти до живого.

7. До розуму довести.

8. З відкритим серцем.

9. З одного маху.

10. Мов заціпило.

11. На сміх брати.

12. Горобцям дулі давати.

13. Душа завмерла.

14. Скорчитися в три погибелі.

15. Слізьми вмиватися.

16. Ставити на карту.

17. Топтати в болото.

18. Хоч око вийми.

19. Шкірити зуби.

20. Як в’юн.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати усне повідомлення "Яким я бачу майбутнє української мови" ; міні – проект "Мовний режим у школі" ( на вибір ).

03.03.23р.

Українська література

Тема:Контрольна робота

Виконати тести за посиланням:

https://naurok.com.ua/test/kontrolna-robota-na-temu-literaturne-shistdesyatnictvo-11-kl-446946.html

03.03.23р.

Українська мова

Тема:Написання слів разом, окремо, через дефіс, правила переносу та скорочення слів. Редагування тексту з орфографічними помилками

13.03.23р

Українська література

Тема:Роман Іваничук "Мальви"- історичний роман про зраду і яничарство. Особливості характеротворення персонажів" з коротким аналізом змісту та образів роману

Домашнє завдання:

Виконати тести за посиланням

https://naurok.com.ua/test/roman-ivanichuk-malvi-2123491.html

14.03.23р.

Українська мова

Тема:Розвиток мовлення.Монолог у художньому творі: звернений монолог, внутрішній монолог

Монолог — компонент художнього твору, що становить мовлення, яке звернене до самого себе чи інших (мовлення від 1-ї особи), на відміну від діалогу.

Діало́г – двосторонній обмін інформацією (розмова, спілкування) між двома людьми у вигляді питань та відповідей.

Пряма мова — це спосіб передачі чужої мови, при якому мовець або автор тексту повністю зберігає її лексичні, синтаксичні та стилістичні особливості, тобто відтворює її дослівно.

Слова автора та пряма мова завжди становлять окремі речення. Якщо пряма мова, розірвана словами автора, є складним реченням із двокрапкою, то перед його другою частиною після слів автора ставимо двокрапку й тире, а пряма мова продовжується з малої літери, наприклад: «Дівчатонька мої, голубочки! Глядіть, лишень не перехваліть його, — сміється Катря дівчатам: — Славні бубни за горами, а зблизька — шкуратяні» (Марко Вовчок).

4. Як виділяється пряма мова на письмі в різних видах мовлення?

· Коли пряма мова починається з абзацу, то перед початком її ставиться тире, а в кінці, як звичайно, крапка, знак питання, знак оклику або три крапки — залежно від характеру речення.

· Коли пряма мова йде в рядок, без абзацу, то перед початком її ставимо відкриті лапки, а в кінці — закриті лапки й відповідний до характеру речення розділовий знак.

· Речення, що вказує, кому належить пряма мова («слова автора»), може стояти перед прямою мовою; тоді після нього ставиться двокрапка.

· Речення, що вказує, кому належить пряма мова («слова автора»), може стояти після прямої мови; у цьому випадку після прямої мови ставиться знак оклику або знак питання, або крапки — залежно від характеру речення. Після відповідного розділового знака перед словами автора ставиться тире. Коли в кінці прямої мови за характером речення повинна бути крапка, замість неї ставиться кома. Коли пряма мова подається в лапках, після неї також ставиться тире.

· Коли на місці розриву мала бути крапка, то перед словами автора ставиться кома й тире, а після них — крапка й тире, причому пряма мова продовжується з великої літери.

· Коли на місці розриву мав бути знак питання або знак оклику, то перед словами автора зберігається цей знак і додається тире, а після слів автора ставиться крапка й тире, причому пряма мова продовжується з великої літери.

Невласне апряму мову зближує з прямою те, що в ній зберігаються лексичні й синтаксичні риси чужого висловлювання, манера мовлення і настрій персонажа, але невласнепряма мова подається ніби від імені автора, в мову якого вплітається мова дійової особи. Відтак створюється двоплановість висловлювання: передається «внутрішнє мовлення» персонажа його думки, настрої, але виступає за нього автор; об'єктивна оцінка подій поєднується з переломленням їх через призму сприйняття персонажа.

Робота з навчальним матеріалом

Прочитайте текс. З’ясуйте різницю між внутрішнім та зверненим монологами.

Монолог – мовлення однієї особи. Монологічне мовлення буває усне й письмове. Монологи мають імпровізовані (безтекстові) форми й форми попередньо фіксовані (текстові). Різновидами усного мовлення є такі монологи: публіцистичний, науковий, інструктивний, інформаційний.

У красному письменстві найчастіше відтворюється оповідний тип усного мовлення. Монолог у художньому творі: власне монолог, звернений монолог, внутрішній монолог, монолог із-за рампи (В. Кубко).

Звернений монолог – коли герой прямо звертається з монологом до іншої діючої особи (групи осіб) або до залу – та внутрішній монолог – коли передаються внутрішні думки й почуття героя. Останній може бути озвученим – коли глядачі «чують» те, про що думає герой (слова не звучать!), але розуміють їх з його поведінки.

Визначте тип монологу:

Я не тобі те крикнула, Гелено.

Була я в той час новонарожденна

і криком болю світ новий стрічала.

Я бачила: Паріс на нас не глянув,

устами тільки - привітав троянців.

Я бачила, як на його думки

сандалія червона наступила.

Я крикнула: “Несіть ячмінь і сіль,—

за жрицею рокована йде жертва!”

Розвіяв вітер золотеє пасмо

твого волосся. “Мчить Арес неситий

на поводі Кіпрідинім, як огир

в палу жаги. Готуйте гекатомбу!” —

волала я і бачила: на морі

вже чорні кораблі багряну хвилю

стернами різали, вітрила рвались...

На шоломах у вояків ахейських

тряслися грізно гриви...

(Леся Українка «Кассандра»)

Згинь! Пропади!.. Як буде, так буде… Що б люди сказали? Люди! Вони осудять. Коли з голоду гинеш з малими дітьми, коли од біди виєш, як пес, коли тебе пече i крає — людей нема. Нема на свiтi страшнішої пустки, як та, що зветься людьми. Люди! Ха-ха!..

(М. Коцюбинський «Що записано в книгу життя»)

Я стрепенувсь. Боже! Що зо мною? Чи я забув, що у мене вмирає дитина? Я приклав ухо до дверей. Свистить? Свистить… Як їй трудно дихати, як вона мучиться, бідна пташка… Мені самому сперло віддих у грудях од того свисту, і я починаю глибоко втягати повітря, дихати за неї, наче їй від того легше буде… Х-ху!

Однак мене морозить… Щось од спини розлазиться холодними мурашками по всьому тілу, і щелепи трясуться… Я не спав три ночі… мене гризе горе, я втрачаю єдину й кохану дитину… І мені так жалко стає себе, я такий скривджений, такий бідний, одинокий, я весь кулюся, лице моє жалібно кривиться, і в очах крутиться гірка сльоза…

Що то? Щось грюкнуло дверима й полопотіло босими ногами… Кінець?

Я завмер на місці, й серце моє стало. Щось переливається, і дзвенить відро залізною дужкою. То Катерина внесла щось у хату. Я бачу сю стурбовану й заспану жінку; вона покірливо товчеться по ночах, вона теж любить нашу Оленку. Добра душа!..

І знов усе тихо, коли б не той свист здушеного горла, не те сичання чигаючої смерті… Куди мені втекти од того свисту, де мені подітися? Я не маю вже сили слухати його… А тим часом я цілком певний, що я не вийду з сеї хати, бо я не можу не слухати його. Він мене приковує. Поки я чую його, я знаю, що моя дитина ще жива. І я ходжу і мучусь, і в мене всі жилки болять од того свисту…

(М. Коцюбинський «Цвіт яблуні»)

Я дивлюсь на тремтяче, лагідне мерехтіння небесних цяток і намагаюсь уявити собі життя на них. Згадую канали Марса й думаю: а що, як людськість знайде колись спосіб літати у світових просторах? Допустім, використає світло, як засіб пересування. Світло в один момент проходить, здається, сорок тисяч верстов. І все ж таки, до багатьох планет, од яких світло доходить до нас через декілька тисяч літ, не долетіти ніколи людині. А як навіть і долетить кудинебудь, то що тут такого радісного? На Марсі, чи де инде, таксамо, як і тут, родяться, живуть, страждають, умірають. Ну, чого прилетіли? Все те саме, не варто і хвилюватись. А то ще й бійка заведеться поміж планетними братами. У живих істот вона заводиться швидко.

Невідомо чого, мені стає сумно. Я дивуюсь: звідки йде цей сум? Через що? Де є той резервуар, із якого витікають чуття, і хто стоїть у їх гряниць? У кожнім разі, не завсіди свідомість.

І вже думки мої йдуть иншим напрямом. Я думаю про Соню, Андрійка, Сосницького, Панаса Павловича, Карачапова. Мені по-земному й боляче, і смішно, і важно все, про що я думаю. І немає нічого важнішого від цього, й вийти з цього людського кола неможливо, не дивлячись на всі філософії. І я радий з цього суму, бо знаю, що засну швидко. Я лягаю на бік, покриваю голову ковдрою, згортаюсь по-дитячому бубликом, підтягнувши коліна до самого підборіддя, й починаю думати про "те".

(В. Винниченко «Записки Кирпатого Мефістофеля»)

В Путивлі граді вранці-рано

Співає, плаче Ярославна,

Як та зозуленька кує,

Словами жалю додає.

— Полечу, каже, зигзицею,

Тією чайкою-вдовицею,

Та понад Доном полечу,

Рукав бобровий омочу

В ріці Каялі. І на тілі,

На княжім білім, помарнілім,

Омию кров суху, отру

Глибокії, тяжкії рани...

І квилить, плаче Ярославна

В Путивлі рано на валу:

— Вітрило-вітре мій єдиний,

Легкий, крилатий господине!

Нащо на дужому крилі

На вої любії мої,

На князя, ладо моє миле,

Ти ханові метаєш стріли?

Не мало неба, і землі,

І моря синього. На морі

Гойдай насади-кораблі.

А ти, прелютий... Горе! Горе!

Моє веселіє украв,

В степу на тирсі розібгав.

Сумує, квилить, плаче рано

В Путивлі граді Ярославна.

І каже: — Дужий і старий,

Широкий Дніпре, не малий!

Пробив єси високі скали,

Текучи в землю половчина,

Носив єси на байда[ка]х

На половчан, на Кобяка

Дружину тую Святославлю!..

О мій Словутицю преславний!

Моє ти ладо принеси,

Щоб я постіль весела слала,

У море сліз не посилала, —

Сльозами моря не долить.

І плаче, плаче Ярославна

В Путивлі на валу на брамі.

Святеє сонечко зійшло.

І каже: — Сонце пресвятеє

На землю радість принесло

І людям і землі, моєї

Туги-нудьги не розвело.

Святий, огненний господине!

Спалив єси луги, степи,

Спалив і князя і дружину,

Спали мене на самоті!

Або не грій і не світи...

Загинув ладо... Я загину!

(«Слово о полку Ігоревім» переклад Т. Шевченка)

Домашнє завдання:

Доберіть із текстів художньої літератури приклади внутрішнього монологу. Поміркуйте, для чого автор вдається до цього прийому .

Складіть власний монолог внутрішній чи звернений .

15.03.23р.

Українська література

Тема:Валерій Шевчук "Дім на горі"

Проект 1. «Теорія літератури»

Світова література сьогодні активно звертається до архетипів народного світогляду, народного міфологічно-фольклорного мислення. І все ж зауважуємо, що художній міфологізм у сучасній прозі — проблема складна і далеко не однозначна. Сам термін визначають як безпосереднє звернення до міфології або як «нову міфотворчість», тобто створення узагальнюючих образів, подібних чимось до міфу (т. зв. літературні аналоги міфу). Дослідник міфів А. Звєрєв, наприклад, вважає, що «існує міф, який не винаходиться, а запозичується з метою переосмислення, і такий, що ніби народжується безпосередньо під час оповіді».

Фольклорно-міфологічна умовність, виступаючи в сучасній прозі носієм філософської напруженості й художнього лаконізму, здійснює безпосередній вплив і на жанрово-композиційну структуру твору. Адже «кожна нова спроба синтезувати народно-фантастичне й реальне, нове й традиційне розширює можливості епічного письма, видозмінює художню конструкцію роману, забезпечує йому оновлюючий розвиток». Щоправда, погоджуючись із думкою А. Кравченка, зауважимо, що в сучасному українському романі загалом використання міфологічних сюжетів та образів дещо обмежене.

Проте питання своєрідних міфологічних вкраплень у творах В. Шевчука вважаємо важливим і неоднозначним, оскільки письменник досить часто вдається до такого «нежиттєподібного» на першии погляд, але глибинного і всеосяжного насправді джерела образності, як народна міфологія. Підтверджує це думка М. Павлишина, який виділяє у творах прозаїка так звані «мітологічні топоси»: традиційні і ті, які отримали свою міфологічну функцію безпосередньо у творах. Показовим у цьому плані можна вважати роман-баладу «Дім на горі», жанрово-композиційна специфіка якого прямо співвідноситься з фольклорно-міфологічною традицією.

Притча — улюблений жанр В. Шевчука. У цьому ми переконаємося, досліджуючи його творчість.

Із давноруської «притча» — те, що «притичеться», приміряється до чогось й отримує своє значення. Це навчальна алегорична відповідь, у якій фабула підпорядкована моралізаційній частині твору.

За жанровими ознаками притча найбільш споріднена з байкою, хоч і має ряд відмінностей, які є ознаками притчі:

а) майже не звертається увага на характери героїв;

б) має архаїко-урочисту манеру оповіді;

в) за мірками класицизму належить до високого стилю (байка — до низького).

За змістом притчі поділяються на:

а) релігійні і світські;

б) філософські й моральні;

в) фольклорні.

Притча, як різновид оповідання, містить в іносказальній, алегоричній формі повчання. Але в цьому жанрі воно більше значиме, ніж просто в оповіданні. Притча ілюструє важливу ідею, торкаючись проблем моралі, загальнолюдських законів. Притча є одним із засобів вираження морально-філософських міркувань автора й почасти використовується з метою прямої настанови читачу в питаннях людської й суспільної поведінки.

В українській літературі притчу використовували Т. Шевченко («Притча про блудного сина»), І. Франко («Мій Ізмарагд), В. Яворівський («Оглянися з осені»), Є. Гуцало («Позичений чоловік»), Б. Олійник («Сім»).

В. Шевчук полюбляє притчу філософсько-морального змісту, якою є «Панна сотниківна». За модифікацією це — притча-парабола без пояснення. Це значить: у її структурі лежить інакомовний сюжет й інакомовні образи. Таким чином, В. Шевчук спонукає нас знаходити потрібні асоціації, аналогії, співставлення, тобто примушує працювати, мислити. Тільки тоді твір буде прочитаний. Отже, треба прочитати розумом, думкою, бо свої твори В. Шевчук пише для гомо сапієнс (О.І.Колодій).

Притчевість — це така якість художнього твору, що виявляє завуальоване, приховане в тексті, його вихід на морально-етичну та філософську проблематику на високому рівні узагальнень».

Особливості «притчевої прози:

• своєрідна двоплановість;

• ситуації морального експерименту (лабораторних ситуацій);

• багатопланові символічні образи;

• використання у творі параболи;

• ускладнені часопросторові характеристик;

• спорідненість притчевості та іронічності як наслідок того, що іронічна література аксіологічна за своєю сутністю;

• театральність;

• традиційна біблійна символіка;

• вихід на рівень міфологічного світовідчуття.

Проект 2. «Історія написання твору»

Створювався він у 1966-1980 рр., а вийшов у світ 1983 р.

Цікавою є історія написання. Ось як розповідає про це сам В. Шевчук: «Книжку «Дім на горі» я писав мовби з кінця, тобто з другої її фольклорно-фантастичної частини «Голос трави». Писалася вона поволі: спершу одне оповідання, котре я відкладав убік — хай вилежиться, тоді друге й так далі. Мав щастя, що мене ціле десятиліття не друкували, отож міг собі дозволити таку розкішне поспішати. А коли згодом переглянув усі ті оповідання, побачив, що вони утворюють певну цілість. І от вона собі лежала, я відчув, що чогось їй бракує. І дописав тоді першу частину — роман-преамбулу, що, власне, дав назву цілій книжці — «Дім на горі». Тим самим у творі розлилась часова перспектива, увиразнились елементи притчі, що промовляє до нас не якимись силогізмами моральних повчань, а художніми образами, котрі не потребують логічних коментарів».

Проект 3. «Своєрідність архітектоніки твору»

Роман-балада «Дім на горі» складається з двох частин. У першій («Дім на горі. Повість-преамбула») розповідається про життя чотирьох поколінь, які живуть у домі на горі з 1911 по 1963 рр., але в долі кожного чомусь уперто простежується низка загадкових і дивовижних послідовностей. Друга частина роману, що має назву «Голос трави», складається з 13 новел, які об’єднуються підзаголовком «Оповідання, написані козопасом Іваном Шевчуком і приладжені до літературного вжитку його правнуком у перших».

Отож у романі два сюжетні стрижні: дім, з якого герой іде у світ і до якого повертається, а також дорога, яка постійно його вабить.

У творі відчувається барокове поєднання високого (духовного) й низького (буденного): дім на горі — це фортеця нашої духовності, а підніжжя гори — це поле боротьби добра й зла, світла й темряви. Багато епізодів нагадують притчі, мають символічне значення, наприклад, самотності, роздвоєння людини, блудного сина, дороги і т. ін.

Певно, працюючи над обома частинами роману, Валерій Шевчук не задумувався над тим, що підсвідомо втілював у ньому специфічне барокове світосприйняття, що відбилося вже на самій композиції твору. Уявімо зразки барокової архітектури в Києві: Андріївська церква, Маріїнський палац, брама Заборовського у Софійському соборі, церкви Києво-Печерської лаври, Видубицький монастир… Краса, чарівність, розкіш, незбагненна велич цих споруд водночас спонукає до високих роздумів над чимось важливішим, аніж повсякденні проблеми й звичайна життєва метушня.

«Дім на горі» асоціюється з подібними бароковими спорудами. Друга частина — «Голос трави» — ніби основа цієї споруди, своєрідне підніжжя. Тринадцять оповідань в алегоричній, замаскованій формі розповідають про реальне життя. Фольклорно-міфологічна їх основа виконує роль не екзотичного тла: міфи, легенди, перекази були невід’ємною частиною світовідчуття наших предків, привносили в нього своєрідну духовну корекцію. Тому так тісно переплетено тут реальні картини з фантастичними, умовними, ірреальними.

Кожне оповідання — своєрідна притча, морально-етичний постулат, до якого варто прислухатися, щоби вижити в такому світі. Про перемогу тут не йдеться.

У структурі твору відбувається складне «переломлення» елементів і форм синкретичного мислення. Через баладу, ЯКЕ) як й інші жанрові різновиди пісенної епіки, «за типом свідомості тяжіє до світу міфології, проте як явище мистецтва належить літературі», роман взаємодіє з міфом, іноді ж ця взаємодія не опосередковується ніякими проміжними ланками.

Проект 4. «Барокові притчеві мотиви й символи»

Найяскравішим прикладом необарокового стилю є роман-балада Валерія Шевчука «Дім на горі».

Раїса Мовчан розглядає цей твір в контексті бароко, наводячи ряд доказів на підтвердження цієї точку зору.

Роман побудований з двох частин: повісті-преамбули і циклу «Голос трави» з тринадцяти новел. Цікаво, що новел саме тринадцять: містична тканина твору дає підстави говорити про невипадкову наявність цього магічного числа.

Мотив «парування» демона з людиною є типовим у фольклорі. Сам письменник продовжує цю тему в другій частині, в новелах «Перелесник», «Панна сотниківна», «Відьма», змінюючи лише зовнішній вигляд потойбічного спокусника.

Містичним є також лейтмотив синьої дороги в першій частині твору. І символіка синього кольору, і мотив дороги запозичені з фольклору. В. Шевчук зливає ці два поняття в цілісний образ, що синтезує вищі емоції і раціоналізм, рух у безмежність, спроби самопошуку. Мотив синьої дороги певною мірою перегукується з пошуком синього птаха в М. Метерлінка.

Більшість сюжетів циклу «Голос трави» запозичені з фольклорно-фантастичних і міфологічних оповідей. Вражає подібність деяких новел до Лесиної «Лісової пісні», теж створеної на фольклорному ґрунті. Мотив самотності водночас є прокляттям та благом. Відчуття самотності переживають усі герої твору, в різний час і за різних обставин вона відіграє свою роль.

Мотив блудного сина, заснований на біблійній притчі, передає горе вигнання з рідного дому-фортеці, своєрідну втечу від світу, від себе і радість повернення — знаходження себе, пізнання законів природи і світу. Символ дому в поєднанні з цим мотивом означає своєрідне благо, фортецю, міцну основу, а дорога, яка веде з цього дому,— прокляття.

Кожна його притча — певний погляд на світ, намагання й прагнення його зрозуміти, побачити й полюбити. Митець мислить мистецькими образними блоками:

• страх перед світом, душевна роздвоєність може привести до загибелі;

• справжня любов не може живитися облудою — це також початок загибелі; заради спасіння людини можна пожертвувати життям;

• гніт і насилля над людиною приведе її до повстання;

• не шукай видимої вигоди, а «чистий серцем будь і не губи душі».

Проект 5. «Фольклорна основа твору»

Чому й заради яких ідейно-естетичних та морально-філософських проблем так активно й щедро використовуються в романі-баладі фольклорні мотиви, фольклорна образність?

Слід насамперед урахувати, що В. Шевчук — відомий дослідник давньої української поезії. Він добре знає епоху українського Відродження, той період в історії національної культури, коли здійснювався активний обмін філософськими й естетичними поглядами та концепціями, коли творчо переосмислювалось усе те, що виробила філософська й естетична думка Заходу і Сходу, тому художньо опрацьовує фантастичні народні образи та сюжети, творчо використовуючи засоби поетики фольклорної фантастики. Наприклад, поширені у слов’янському фольклорі мотиви прикликання нечистої сили («Відьма», «Перелесник») і закладання душі дияволу («Швець», «Чорна кума») розгортаються на новому, у порівнянні з народним, сюжетному тлі. На думку Г. Грабовича, «це є своєрідний народний демонізм, тобто демонізм якийсь мовби приручений, свійський». Він ніколи не є справді страшним, тобто психологічно руйнівним, насамперед через те, що «сама модальність розповіді зм’якшує, розряджує той демонізм, що вона несе».

Світова література активно зверталася до народного міфологічно-фольклорного мислення, яке є основою народної творчості. Сучасних художників хвилюють такі проблеми, як смисл людського життя, совість, як міра людяності, внутрішні принципи й першопричини людських вчинків.

Всі оповідання мають фольклорно-міфологічну основу й відтворюють химерне переплетення реального та міфологічного у свідомості людини, яка ще зберегла риси первісного синкретичного мислення.

Фольклорна основа у творі настільки активна, що постає як своєрідний кодекс уявлень про людину, природу і світ. Зрештою, як слушно зауважує Б. Рибаков, «пізнання народної культури, усіх видів слов’янської творчості просто неможливе без вияву його архаїчної язичницької підоснови. Вивчення язичництва — це не лише заглиблення в первісність, але й шлях до розуміння культури народу».

У циклі «Голос трави» представлено широкий спектр міфологічних образів: домовик, чорт, лісовик, відьма, потерчата, перелесник, чаклунка, причому кожен з них майстерно інтерпретовано й органічно вплетено у канву твору. Але, мабуть, найбільшим, найважливішим досягненням письменника є те, що він не замикається в рамках відтворення, реконструкції фольклорної символіки, а намагається проникнути в глибинний зміст давніх уявлень народу, осмислити усталені фольклорні образи, наповнюючи їх сучасним змістом.

Цікавим, на нашу думку, є проблемне трактування у В. Шевчука образу чорта. Зауважимо, що ставлення до питання про рівень фольклорності чорта в дослідників неоднозначне. В. Гнатюк, наприклад, вважав його фольклорним за походженням, але дуже зміненим під впливом християнства, через що він утратив свої первісні ознаки. Не зараховує чорта до образів нижчої міфології і Е. Померанцева, доводячи, що він, «хоч і спирається на давні, дохристиянські уявлення, але явно значно пізніший, забарвлений біблійними мотивами». В. Давидюк послідовно обстоює думку про те, що внаслідок трансформації під зовнішнім виглядом чи самою назвою чорта приховуються функції зовсім інших, дійсно міфічних персонажів. Скажімо, в сучасному українському фольклорі він повністю переймає на себе функції перелесника, що зводить за допомогою любовних чарів молоденьких дівчат.

Проект 6. «Проблематика й символіка твору»

Роман-балада Валерія Шевчука «Дім на горі» — твір про любов. Любов у широкому розумінні: як складне й високе почуття, що містить у собі кохання, поняття рідної землі, дому, що символічно уособлює спокій, рівновагу духу вміння бути небайдужим, намагання освітити своє видноколо святим і високим вогнем творчого осяяння,— той стан, що його однаково переживають козопас Іван та його внук.

Літературний рід — ліро-епічний твір із фольклорно-фантастичним елементом.

Жанр — Роман-балада.

Тема — ствердження ідеї єдності усього живого, сущого на землі, яке передбачає необхідність для кожного нового покоління виборювати свій досвід пізнання себе і світу й так перевіряти досвід поколінь минулих задля майбутнього.

Головна ідея — розкрити людину через психо-інтуїтивне пізнання її долі, коли вона творилася не лише за логікою національної доцільності, а слідувала передусім за почуттями. Пізнати сенс буття, побачити, відчути, естетично пережити добро і зло, світло і тінь, їх вічне протистояння, яке лежить в основі руху, динаміки поступу, допомагає оголити людську душу, художньо дослідити людську природу.

Проблематика

• сутність добра і зла;

• протиборство між світлом і тінню;

• відповідальність кожного за свої вчинки на цій землі;

• пошук сенсу свого буття, самого себе;

• прагнення розібратися в довколишньому світі;

• душевна роздвоєність людини;

• відповідальність кожного за свої вчинки;

• прагнення внутрішньої чистоти, гармонії.

То чому ж все-таки автор визначив жанр твору як роман-балада? Балада, як відомо, ліро-епічний поетичний твір про кохання з фантастичним, часто фольклорно-фантастичним елементом.

Отже, Валерій Шевчук модернізував літературний термін, перевів з одного жанру в інший. Логіка такого перенесення цілком зрозуміла, виправдана, бо перед нами справді ліро-епічний твір із фольклорно-фантастичним елементом. Роман-балада «Дім на горі» написано під впливом та на основі народнопоетичних традицій.

Герой естетики бароко загадковий, дивакуватий. Він любить усе земне і звичайне, невибагливе, але тягнеться до вічного і високого, навіть, недосяжного.

Сюжет динамічний, напружений, захоплюючий, бо у кожній із 13 новел II частини роману діють загадкові демонічні сили (домовики, відьми, чорти, перелесники, злі духи). Вони є невід’ємною часткою того світу, який оточує людину, спонукає її до протистояння, боротьби.

Автор анатомізує, тобто художньо досліджує сутність добра і зла («Відьма», «Чорна кума»), В оповіданні «Панна сотниківна» він тривожиться душевною роздвоєністю людини. Згадаймо, ця проблема хвилювала й давнє українське бароко. Він навіть показує, як ця роздвоєність може погубити («Перелесник»). Особливу увагу звертає на відповідальність кожного за свої вчинки на цій землі («Свічення»). І, певна річ, усі герої В. Шевчука свідомо чи підсвідомо прагнуть внутрішньої чистоти, гармонії («Швець»).

Той дім на горі побіля річки Тетерів, довкола якого розгортаються події повісті-преамбули, уособлює своєрідну фортецю нашої духовності, той ідеал, до якого прагне жива душа. Дарма що той дім не розгаданий до кінця, загадковий і недоступний декому. Зате традиція дому є стійкою: там володарюють жінки — зачинательки та продовжувачки роду, хоронительки моралі. Чоловіки тут з’являються вряди-годи; їм належить доля блудних синів. Лише від тих, хто нап’ється води тут, на горі, з рук жінки, народжуються дівчатка. Хлопці народжуються від таємничих прибульців, які зваблюють жінок усупереч їхній волі,— «джиґунів». Спочатку вони з’являються в подобі сірого птаха, який перетворюється в чоловіка, а потім так само таємниче зникає. Зате залишаються по них нащадки — Хлопці, покликані бути творцями — поетами, художниками. Так народився козопас Іван, який згодом залишить нащадкам свої тринадцять напівфантастичних оповідей, так народився і син Галі Хлопець, який ті оповідання «приладить до літературного вжитку». Сама по собі напрошується думка про те, що першопоштовхом творчості є неземна, диявольська (не Божа!) сила.

Взагалі сюжет повісті «учуднений» багатьма засобами. Важливе значення має в ньому й символіка, зокрема кольорів (синій, сірий, жовтий, зелений), образів (як реалістичних, так і умовно-фантастичних.

Цікаво, що ця символіка тісно пов’язана із суто бароковими мотивами, які пронизують твір. Наприклад, мотив небесної дороги. Автор пояснює його як «символ життєвого шляху», йдучи по якому, «кожна людина відчуває потребу ступити не лише на житейську дорогу, а й на ту, що провадить до вічності». Піднімаючися крутою стежкою до будинку, що височів на горі, недавній фронтовик Володимир навіть не підозрював, що від того життя його круто зміниться, там він знайде спокій і душевну гармонію — він підсвідомо змушував себе підніматися вгору.

Отже, у новелах роману сконденсовані релігійні уявлення народу, елементи язичества, пантеїстичного ставлення до природи і елементи східнослов’янського фольклору, сюжети й образи із етнографії, слов’янства, реальні події національної історії, біблійські сюжети та образи.

Проект 7. «Але чому ж саме «Дім на горі?»

Незвичайний цей дім. Бабуся розповідає Галі історію дому тому, що вже «з’явився «той сірий, з вусиками» — повторювалася та ж ситуація. «Народжуються в цьому домі здебільшого дівчата, чоловіки сюди приходять… Вони підіймаються знизу і, як правило, просять напитися води. Той, хто нап’ється з наших рук, переступає цей поріг і залишається в домі назавжди. Так було в моєї бабуні, в моєї матері і в мене… Так було і в матері твоєї, так повинно статись і з тобою…».

Друга частина казки така: інші чоловіки «не підіймаються знизу і не просять напитися води, вони з’являються бозна-звідки…»

З’явився до Галі сірий птах-джигун — і залишив по собі дитину. Хлопець, який прагнув літати, багато років був «птахом перелітним», непосидючим і загадковим.

З’явився і до її дочки Оксани сірий птах, але не стрепенулося серце Оксани, і тоді «птах ударив із розпачем крилами об шибки дому, піднявся в небо і там помер «загуснувши серед безмежного простору на ще одну з міліардів зорю, котрі швидко й нестримно віддалялися від землі».

І зразу ж після цієї фантастичної ситуації — реальна дата, коли «Хлопець поставив свій підпис на акті громадського стану…». І тоді ж освітило Хлопця зсередини дивовижне світло — «чудове сяйво увійшло в його душу, запліднивши навіки його життя». Він відчув ритм у всьому. І дід його, козопас Іван, передав хлопцеві 5 списаних зошитів і мрію-тугу за п’ятьма ненародженими синами.

У розмові з Марією Яківною, дружиною діда Івана, Хлопець скаже: «Спорідненість душ — одна з найдійовіших форм боротьби людини із самотністю». Він відчув спорідненість з душею козопаса Івана, спрагло вчитувався у фантастичні історії з його зшитків, причащався до казки, бо «казка — це те, чого ми хочемо. Це своєрідні символи наших бажань».

Хлопець, як і козопас Іван,— носії творчого начала.

Дім на горі — символ Парнасу з його жіночим населенням (музи); дім на горі живе водночас реальним життям свого часу і мусить поборювати житейські клопоти, яких не оббігти.

Проект 8. «Образи демонологічних істот у творі»

Використання містично-міфологічних ремінісценцій у творчості українських та зарубіжних письменників відбувається вже не одне століття. Демонологічна образність роману-балади «Дім на горі» зумовлена впливами бароко.

Ірреальні мотиви з’являються ще в повісті-преамбулі. Образи жінок, що мешкають у Домі на горі, виписані цілком реалістично, традиційними прийомами і засобами характеротворення. Та міф-легенда, який перетводрюється на циклічно повторюваний магічний обряд, пронизує жіночі образи ореолом таємничості. Пришельці, які «з’являються бозна-звідки» перед жінками Дому, подані в романі як демонологічні істоти. Вони сірим птахом спускаються з неба, перетворюються на чоловіків і намагаються спокусити юних мешканок Дому. Якщо зваблення вдається — народжуються дивні хлопчики, «доля яких майже завжди була сумна». Варто наголосити на демонологічності цих хлопчиків.

Демонологічні образи починають ставати втіленням того чи іншого стану людини, частиною його «живого «Я», того доброго чи темного, яке переливається в людському єстві і перебуває в постійному змаганні.

Взагалі творів, у яких запозичуються і художньо обробляються фантастично-міфологічні образи і сюжети, в сучасній українській літературі є багато (В. Дрозд «Самотній вовк»).

Отже, демонологічні образи другої частини роману-балади представлені конкретніше, ніж у першій частині, де містяться лише натяки на надприродні явища. Друга частина твору відтворює містичні мотиви і демонологічні образи, що не завжди відповідають схемам характеро- і сюжетотворення, закладеним у фольклорі. Але саме це надає твору оригінальності і нового алегоричного забарвлення.

Проект 9. «Жіноче начало й чоловіче у творі»

Хлопець та козопас Іван Шевчук, син Галиної прабаби, він же колишній урядовець, з якого ненароком з’явилася зрілість до ясновидіння. Уміння проникати в глибину явищ людей вигнало його з бюро в природу, спонукало читати Сковороду й тримати журнал своїх спостережень. Опис його першого прозріння, переходу до якісно нових, упривілейованих форм бачення, належить до традицій романтичних зображень митця-ясновидця в дусі Новаліса й Шлеґеля, Вордстворта чи Кітса.

Хлопець, як і козопас Іван,— носії творчого начала.

Іван не залишається жити на горі, його вабить світ, бо без з єднання із світом людей творчість неможлива.

Отже, результат Іванового довголітнього вивчення світу людей — його образна наука тим людям. Не набридати людям нею, а залишити їм у спадок — так розуміє свою життєву місію козопас і виконує її цілком.

Хлопцеві уготовано таку ж долю — правнуку Івана: оселяється в дідовому домі, з дружиною кохається на тій же галявині, повній квітів та бджіл, де свого часу побував з Марією Іван.

Галя — другий центральний персонаж повісті — одна з властительок дому. Об’єднує всіх — бабуню, Володимира, сина свого і дочку, багато читає, мудріє з літами.

Характеризація Галі як мрійниці й молодої ще жінки з неприспаними пристрастями відбувається за нормальними правилами творення психологічної вірогідності. «Часом на Галю находило: хотілось убратися у найкращу одежу, взяти сина за руку й податися в кіно чи просто пройтися по вулицях; накидала гачок на двері й годину крутилася біля дзеркала, видивляючись на себе. Розбирала сукні, хай і довоєнні, одягала кожну й припасовувала. Хотілося муркотіти й крутитися, хотілося, щоб синьо світилося від доброї погоди вікно и щоб падпло в її кімнату сонце».

Галина баба — третій головний персонаж роману, вона належить до твердих жінок, житейськи мудра. Стара воює за лад і спокій в домі, прагне утримати Галю й захистити її.

В Оксані, її правнучці, творче начало начебто відсутнє. «Алло, Оксано,— спитав якось у сестри хлопець,— скажи, ти прочитала книжки з нашої бібліотеки?» — «Я? — повернулася Оксана.— До вашого відома я взагалі не читаю книжок! А що ж ти читаєш? — Я?.. Я не читаю,— сказала вона, гордо зносячи підборіддя,— я живу!».

Проект 10. «Стильова своєрідність роману»

Часова структура І частини

Тут переплітаються три оповідання: про Галю та інших жителів дому; про Миколу й Олександру Ващуків, батьків Неоніли; і про Івана Шевчука та його жінку Марію.

Кожній розповіді характеристичний рух уперед і назад у хронології, що дезорієнтує читача. Всезнаючий оповідач залюбки подає інформацію про часове пов’язання між подіями, але таким способом тільки містифікує читача, який не знає, коли відбувається розповідне «тепер»: «Вийшли з того дому, якому судилося через десять років загинути разом з його веселою господинею. Через п’ятнадцять років він знову зустрінеться з Олександрою Панасівною…». Правда, взявши під увагу всі такі часові натяки, можна дуже накладно визначити час кожної події. За враженням часової непроглядності криється строга хронологічна послідовність, однак, роман навмисне приховує календарні конкретності від читача. Події в житті дому на горі позбавлені дат, а через це — виразного пов’язання з загальною «публічною» історією. Таким чином, Друга світова війна опиняється майже на марґінесі розповіді, а революційні події 1917-1921 рр. навіть не згадують.

Поетичність прози

Поетичність Дому на горі проявляється в тому, що читач, читаючи слова й речення, свідомий їхнього навантаження значеннями й асоціаціями. Витворюється враження, що кожна річ чи явище є не тільки собою, а також символом; що кожний образ має своє місце в обдуманій загальній системі.

Так, наприклад, прочитавши про те, як Володимир «сидів непорушно на камені, невідривно дивлячись на той бік річки, де жовтіло перше осіннє листя, і йому здавалося, що, коли сидітиме так ще з кілька годин, перетвориться на ящірку», читач опиняється перед питаннями інтерпретації: який існує символічний зв’язок між каменем та осіннім листям? Чому Володимирові тут здається відповідним перетворення якраз у ящірку?

Урочистість стилю

Речення синтаксично прості. Переважає складносурядність. Мова твору уникає порівнянь і метафор. Усі стилістичні сигнали перконують читача, що тут роповідається про важливе, небуденне; йде мова не так про одноразові події чи про індивідуальних людей, як про великі й значущі узагальнення.

Тип розповіді в першій частині в певних аспектах архаїчний, подібний до гомерівського епосу (напочатку сказано, що трапиться, й уся розповідь — це не відкриття нового, а підтвердження відомого, ритуального переказання міфічного). Так і в першій частині Дому: у бабиному міфі сказано все суттєве, а решта розповіді тільки домальовує заздалегідь відому схему, показує в деталях правдивість і достовірність міфу. Друга частина роману своєю розповідною структурою багато більш модерна. Дванадцять «оповідань» другої частини є в дійсності новелами, розповіді лінійної побудови, які викликають зацікавлення незвичайністю сюжету, драматичністю й несподіваністю сюжетних поворотів і розв’язок.

Новели другої частини роману виявляють чималу тонкість у керуванні напругою, у творенні нових і перетворенні старих сюжетів, у викликанні атмосфери невпевненості й жаху, у вимисленні розповідних несподіванок. Новели полонять фабулою.

Проект 11. «Створення опорної схеми конспекту за темою «Життя й творчість Валерія Шевчука»»

16.03.23р.

Українська мова

Тема:Реферат на професійну тему

16.03.23р.

Українська література

Тема:

Ервін Умеров. Життєвий і творчий шлях кримськотатарського письменника як відображення історії народу

17.03.23р.

Українська мова

Тема:Контрольний письмовий стислий переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням

Мистецтво спілкування

Як відомо, взаємини між людьми можуть обмежуватися посмішкою, кивком голови та іншими жестами, але зазвичай це привітання, а далі йде вже весела розмова чи поважна бесіда. Якщо художники мислять образами, музиканти – звуками, вчені – почуттями, то всі разом (а з ними і людство в цілому) послуговуються мовою слів як основним засобом виявлення думок. Звісно, навчитися думати неможливо, якщо не вміти говорити, і навпаки. Що ж потрібно, щоб оволодіти вмінням говорити? Напевно, замало знати мову, треба ще й свідомо розмовляти. Здавна людство намагається опанувати мистецтво спілкування. На основі багатовікового досвіду виробилися основні правила бесіди, а кожне нове покоління вносить свої особливості. Ще стародавній філософ Епіктет зазначив, що людина має слухати вдвічі більше, ніж говорити. Він також наполягав на тому, що краще слухати, ніж говорити. Чому? Тому що Бог дав людині один язик і пару вух.

Відомим на Русі є «Повчання до дітей князя Володимира Мономаха» (початок XII століття), де дітям князів та дружинників при веденні бесіди рекомендувалося мовчати в присутності старших, слухати мудрих, з рівними собі й молодшими в любові перебувати, якомога більше вдумуватися, не шаленіти словом, не осуджувати мовою і небагато сміятися…

У XVII столітті у Франції видано книгу, що згодом стала відомою по всій Західній Європі під назвою «Мистецтво галантних бесід», «Як стати людиною з добрими манерами». Дотримуючись приписів таких видань, багато поколінь оволоділи вміннями вести світську бесіду на вільні теми: про погоду, лови, перегони тощо.

Простий спосіб стати найцікавішим співрозмовником пропонує Дейл Карнегі: по-перше, для цього треба бути уважним слухачем від початку до кінця розмови, заохочуючи інших розповідати про себе, бо набагато більше їх цікавлять власні проблеми, ніж ваші; по-друге, треба зрозуміти погляди співрозмовника. А якщо людина хоче дізнатись, як змусити людей уникати її, сміятися з неї поза очі або навіть зневажати її, то не треба ніколи нікого довго вислуховувати, а слід безперестанку говорити про себе самого. Коли з’являється певна думка в той момент, коли розмовляє співрозмовник, не варто чекати, поки він закінчить, задля чого витрачати час, вислуховуючи його пусту балаканину! Відразу ж треба перебити його на середині фрази! Підсумовуючи, Карнегі запевняє, що такі люди є нудними і невихованими, самозакоханими та самовпевненими, вони не стануть добрими співрозмовниками, бо не вміють слухати.

(За Т. Яценко; 357 слів)

(Приклад творчого завдання)

Кажуть, що розумних і приємних співрозмовників мало тому, що більшість людей думає над тим, що вони хочуть висловити, а не як треба відповідати. Найкмітливіші та найввічливіші тільки роблять уважний вигляд, а в їхніх очах і на обличчі простежується байдужість до того, що їм кажуть, а також прагнення якнайшвидше повернутися до того, що самі хочуть сказати. Мало хто розуміє, що таке намагання подобатися самому собі є кепським засобом сподобатися іншим чи переконати їх. Без сумніву, вміння слухати та доречно відповідати є однією з неодмінних якостей, притаманних мудрому й коректному співрозмовнику.

Завдання:

► Напишіть переказ тексту, додавши самостійно складену кінцівку-роздум про своє розуміння спілкування. Відтворюючи зміст, використайте аргументи, що підтверджують тезу (крім наявних, можна навести приклади з життя, літератури, мистецтва). У самостійно створеній частині має бути те, що характеризує публіцистичний стиль, передусім поєднання логічних та емоційно - експресивних засобів. Дотримуйтеся послідовності роботи над переказом.

Домашнє завдання:

► Доберіть афоризми або прислів’я про спілкування.

03.04.23р.

Українська мова

Тема: Відгук про твір мистецтва в публіцистичному стилі

04.04.23р.

Українська мова

Тема:Розвиток мовлення.

Оцінка використаних автором мовних засобів, аналіз структури тексту

1. Повторіть матеріал про стилі мовлення та їх мовні засоби https://studopedia.com.ua/1_5715_movni-zasobi.html

2. Прочитайте уривок, визначте його стиль, укажіть мовні засоби .

Забута спадщина гетьмана Мазепи

Постать гетьмана Івана Мазепи з кожним роком все більше приваблює дослідників. Заборона згадувати ім’я гетьмана, мецената, будівничого, визначного політичного, культурного і військового діяча, подвижницькою працею якого захоплювалися в багатьох країнах Європи, призвела до того, що 12 зараз, через 290 років після смерті І. Мазепи, доводиться відновлювати добру пам’ять про нього. Тому науково-практична конференція «Гетьман Іван Мазепа і Києво-Печерська лавра», проведена 8-9 грудня у Національному КиєвоПечерському історико-культурному заповіднику, привернула увагу як українських, так і закордонних науковців. Гетьман-державотворець, намагався структуризувати суспільство, зберегти в умовах бездержавного існування національну ідентичність українців, формував українську шляхту, гуртуючи навколо себе її кращих представників. Крім меценатської підтримки православ’я, він звертав особливу увагу на розвиток освіти, опікувався Києво-Могилянською академією, також творив навчальний канцеляристський курінь в Батурині, сприяв створенню полкових шкіл. Померши на чужині, гетьман Іван Мазепа навіть після смерті становив загрозу для окупаційної влади.

3. Перепишіть ІІ речення ("Заборона згадувати...") та виконайте його повний синтаксичний розбір.

Блог вчителя української мови та літератури Бичок Людмили Володимирівни

Сторінки

11 клас

Немає коментарів:

Дописати коментар